слухняні і гарно поводяться.
Будь завжди справедливий, матимеш щастя у житті.
На цьому сон закінчився, і Піноккіо, прокинувшись, широко розплющив очі.
Уявіть собі його здивування, коли він побачив, що він уже більше не
дерев’яний чоловічок, а справжній хлопчик, як усі діти! Кинув оком навколо себе
117
і, замість солом’яних стін хатини, побачив гарну кімнатку, нові меблі. Зіскочивши
з ліжка, він знайшов чудовий новий костюм, новий беретик і шкіряні черевички.
Швиденько одягнувшись, він за звичкою засунув руки в кишені і дістав
невеличкий гаманець із слонової кості, на якому було написано: «Фея з
блакитним волоссям повертає своєму любому Піноккіо сорок сольдо і щиро дякує
за його добре серце». Розкривши гаманець, хлопчик знайшов у ньому, замість
сорока мідних сольдо, сорок новеньких золотих монет.
Подивившись у дзеркало, Піноккіо себе не впізнав. Він побачив жвавого,
гарного хлопчика з каштановим волоссям, з розумними блакитними очима і
веселим рожевим личком.
Від усіх цих дововижних подій, які швидко змінювали одна одну, Піноккіо
навіть розгубився і подумав, що спить з розплющеними очима.
— А де ж мій батько?- раптом вигукнув він і зайшов до сусідньої кімнати. Там
він побачив старого Джеппетто, живого і здорового, в доброму гуморі. Старий
знову взявся за своє ремесло і саме вирізав чудову раму з листям, квітами та
голівками всіляких звірів.
— Поясніть мені, любий таточку, що означає таке несподіване перетворення?
— спитав Піноккіо, кидаючись йому на шию і гаряче цілуючи.
— Ця чудесна зміна в нашому житті -цілком твоя заслуга,— сказав Джеппетто.
— Чому моя?
— Тому що погані діти, коли стають хорошими, здобувають чудову
властивість: робити все навколо себе новим і прекрасним для себе і для всієї своєї
сім’ї.
— А куди ж подівся колишній дерев'яний Піноккіо?
— Він там,— відповів Джеппетто, показуючи на велику дерев’яну ляльку біля
стільця. її голова схилилася набік, руки нерухомо повисли вздовж тулуба, ноги
зігнулися в колінах. Навіть не вірилося, що вона могла колись стояти на йогах.
Піноккіо якийсь час дивився на дерев’яного хлопчика, а потім сказав, глибоко
зітхнувши:
— Ой, смішний же я був дерев’яною лялькою! І який я зараз щасливий, що
став справжнім хлопчиком!
КІНЕЦЬ
Document Outline
bookmark0
bookmark2
bookmark3
bookmark4
bookmark5
bookmark6
bookmark7
bookmark8
bookmark9
bookmark10
bookmark11
bookmark12
bookmark16
bookmark17
bookmark18
bookmark19
bookmark20
bookmark21
bookmark22
bookmark23
bookmark24
bookmark25