“Чи був би я так потішений, аби те, що я знайшов у холодильнику Неша, допомогло мені збити пиху з Арчібальда…” — Боб посміхнувся, згадавши свій нічний візит до лікаря.
…Він трохи постояв у передпокої, призвичаюючись до чужого житла і слухаючи звуки, що долинали з вулиці.
Навпомацки зняв черевики і взув м’які пантофлі, які завбачливо купив уранці. Намагаючись уявити, як розставлені меблі в квартирі, обережно посунув до вітальні. Про всяк випадок акуратно поправив штори на вікнах. Тут доведеться затриматися довгенько. Променем ліхтарика намацав стілець і, закарбувавши в пам’яті розташування речей, поклав на нього плащ.
Поспішати не треба. Команда приїде тільки завтра. Мортон вирішив дати хлопцям тайм-аут. Цілий день хлюпатимуться на узбережжі. Ні гри, ні тренувань. Шеф на Бобове прохання про відлучку відповів байдуже: “Що ж, їдь. Сьогодні ти мені не знадобишся. Привіт ветеранам твого клубу!”
Обшук тільки тоді чогось вартий, коли провадиться спокійно і методично. Отож Боб почав зі стін, обійшов зліва направо по периметру вітальню, простукав підлогу, обмацав фотелі й стільці, переглянув книжки, переклав білизну в шафі, зазирнув у старий радіоприймач, не минув увагою і того, що лежало на письмовому столі. Бо деякі оригінали мають звичку залишати свої таємниці на видноті.
Ніщо в око не впадало. У такий спосіб перевірив три інші кімнати котеджу. Піднявся на горище. Товстий шар пилюки свідчив: принаймні років зо два сюди не потикалися. Спустився вниз. Сів на стілець посеред вітальні, вкинув у рот жувальну гумку.
Помешкання лікаря, мабуть, рідко прибиралося, і це справляло дивне враження, адже на люди Неш з’являвся завжди дбайливо вдягненим і чисто виголеним. Його вигляд виказував незмінну акуратність, яка взагалі притаманна лікарям. У квартирі ж тільки письмовий стіл та деяке медичне приладдя свідчило про увагу господаря. До інших предметів та речей у Неша нібито не доходили руки. Не хоче наймати служницю, щоб не було чужих очей у помешканні? Значить, є чого стерегтись. А отже, є що шукати…
Боб повернувся до медичного холодильника, якого ще раніше вирішив оглянути щонайретельніше. Холодильник був замкнений, але вмонтований (напевне, виготовлений на замовлення) замок не являв для Боба якоїсь загадки.
Без особливих сподівань Крихітка відчинив дверцята. Автоматично ввімкнулося освітлення камери, яка виявилася майже порожньою. Глюкоза у великих ампулах. Препарати, що тамують біль. Їх Боб пам’ятав з часів свого борцівського минулого. Під задньою стінкою камери стояли аптечні пляшечки з безбарвною рідиною. Етикеток чи позначок на них не було. Боб вийняв одну, покрутив у руці, відкоркував. Обережно понюхав. На кухні в пластиковому кошику знайшов невеличку пляшку з-під віскі. Старанно сполоснув її під краном. Налив у неї невідомої рідини. Потім аптечну посудинку долив водою і, поклавши її на своє місце, замкнув холодильник…
Передавали спортивний коментар. Щоб відігнати дрімоту, Боб мотнув головою, протер очі. Прислухався.
“…Так, “Айстра” різко поліпшила своє становище в турнірній таблиці й впритул наблизилася до лідерів чемпіонату. Ось чому таку велику увагу викликає її наступна зустріч із клубом “Ноттінгем”. Він зараз на другому місці. Знавці пророкують цікавий матч. Вони роблять це на тій підставі, що майбутні суперники грають у різний футбол. “Ноттінгем” — у так званий тотальний, “Айстра” знайшла себе в несподіваних і гострих контратаках, у яких чи не найголовнішу роль відіграють досвідчені футболісти: Хоок, Гамільтон, Інгеллоу… Ці імена давно відомі англійським уболівальникам…”
З-за рогу з’явився Оскар Зільберман, і Крихітка вимкнув приймач.
Аптекар носив довгі вуса й борідку, які не дуже старанно доглядав. Він ішов сягнистим кроком, енергійно розмахуючи руками.
“А старий майже не змінився, — подумав Боб. — Такий же клопотун. Мабуть, усе ще сподівається розбагатіти. А втім, хто про це не мріє?!”
Доля звела їх, коли Боб, на прохання одного заможного подружжя, наглядав за їхнім сином — юним джентльменом, у якого завелися сумнівні зв’язки. Звісно, про Бобове “шефство” молодик не здогадувався.
То була звичайна компанія початкуючих наркоманів. Вільямс-молодший грав у ній не останню роль. Але батькам здавалося, що на їхнього хлопчика погано впливають злі, зіпсовані люди. Виявити їх, обмежити доступ до наркотиків входило в Бобове завдання. Аптека Оскара Зільбермана була однією з “точок”, де молоді люди розживалися наркотичними ліками. Без рецептів. Це дещо протирічило статті закону і професійній етиці.
У Боба від тієї історії на старого Оскара залишилася суттєва “компра”, про яку добре знав аптекар. Тому час від часу він робив Бобові дрібні послуги.
Крихітка виліз з машини.
— О, містере Боб! — захапався Зільберман. — Давно вас не бачив! Зовсім забули старого Оскара. Заходьте, заходьте!
Боб обережно втиснувся в крихітну комірчину, що правила Зільберманові за кабінет. Без зайвих слів виклав одразу, чого прийшов:
— Зроби аналіз цієї рідини. Формул не треба. Але висновок повинен бути якомога точнішим. У четвер по обіді я заїду. Встигнеш?
— Для вас, містере Боб, неодмінно! Хоча важко, ой, як важко! Ви ж бачите — обладнання старе, недосконале. Доведеться просити допомоги в колег…
— Витрати я відшкодую!
— Та що ви, що ви! Оскар Зільберман зробить усе якнайліпше…
— Тоді до четверга.
Боб не став вислуховувати багатослівні аптекареві запевнення і вийшов з тісної комірчини геть.
IX
“Почався другий тайм. Почався різко і бурхливо. Наче перед цим не було перерви, паузи, яка мала б збити темп. Отож можна стверджувати, що вболівальники дивляться захоплюючий футбол.
…Та ось гра переміщується до штрафного майданчика “Айстри”. Ненадовго. Захисники відбивають м’яч з-під ноги Блеклока. М’яч підхоплює Хенріксон і пасує Денлу. Той переміщується на правий край, обігрує хавбека “Ноттінгему” і, вгледівши вільного від опіки Гамільтона, посилає м’яч йому.
Так, у суворий, мужній футбол грають сьогоднішні суперники. Неймовірна напруга, пристрасність, бажання виграти. Мені щойно принесли довідку. Сьогодні касовий збір майже такий, як у чвертьфіналі лондонського чемпіонату світу. Це переконливо свідчить про нечуваний інтерес до гри.
…Ось молодий напівзахисник “Айстри” Кроуфорд, обігравши двох суперників, проривається краєм і майже від кутової позначки навішує у штрафний майданчик “Ноттінгему”. Вистрибують Кларк і Інгеллоу. Але м’яч, сильно “підкручений” Кроуфордом, пролітає надто високо і виходить за межі поля.
Удар від воріт. Перед початком гри я зустрівся із тренером “біло-рожевих” містером Філіппом Мортоном. Я поцікавився установкою на гру. “Будемо грати у свій футбол. Інакше не можна — виграє той, хто нав’яже стиль”.
Що ж, з цим важко не погодитися.
Але що діється зараз на полі! Ось м’яч опускається в зоні захисту “Айстри”. За нього борються Роррі і Кларк. М’яч у Роррі. Він пасує на лівий край Пайку. Той, зігравши “в стінку” з Макфесоном, упритул наблизився до штрафного майданчика. Але далі пройти не зміг. Віддає м’яч направо — Сімічу. Бити не можна — надто гострий кут. Сіміч зволікає… Імітує ривок уперед. Намагається виманити на себе захист “Айстри”. Це йому в якійсь мірі вдалося…
У звільнений простір проскакує Блеклок. Сіміч блискавично кидає йому на хід. Блеклок б’є! Ні. Це — не найкращий удар, Майкле. М’яч зрізається і летить за межі поля далеко від воріт “біло-рожевих”.
…М’яч у Кронкса. Він іде вперед. Обігрує Рейла і кидає м’яч собі на хід вздовж лицьової лінії. Однак Рейл не дав себе перехитрити, у підкаті він вибиває м’яч в аут…
…Тепер, панове, на своїх екранах ви бачите епізоди першого тайму. Наш режисер люб’язно нагадує, як були забиті голи в сьогоднішній зустрічі. Ось півзахисник “Ноттінгему” Рейл переходить на лівий край і робить точну передачу Роррі. Той з лету, без підготовки, б’є по воротах. Воротар “Айстри” аж ніяк не чекав такого удару. Це гарно видно при повторі…