І ніби вітаючи іппівців з великою подією, колишня Держава Суверенів пальнула зо всіх гармат, і родина Нінаглу, оплакуючи домовину з тілом небіжчика, пройнялася ще більшою любов’ю до імператора: військовий салют над могилою — гідне пошанування днів і трудів лакея, що вмер за робочим столом від перенапруження:.”
…та ще до того, як фейєрверк-салют посмугував небо, ожинові зорі упали на мох і очі двох іппівців засвітились теплом і ніжністю, і жінка взяла з їхніх рук по зорі, і притулилась грудьми до кожної, і відчула, як серце вперше здригнулося передчуттям…
Коли Яіре й Вонада привели до імператора, той стояв за прозорою броньованою стіною, склавши руки на животі, чого не робив ніколи, хоч знав і раніше, що це поза великих. Лакеїв зупинили перед порогом фельдфебельським жестом, вони похололи, од них повіяло трамонтаиою й тундрою. Нілат надів рукавиці і шапку-вушанку, а двох конвоїрів забрали в госпіталь, де їм терміново ампутували обморожені нижні кінцівки.
Імператор, показуючи нігтем. на потерпілих, із серцем сказав лакеям:
— Ви — собаки!
— Ми — собаки, — одразу ж згодились лакеї, вони проти правди не перли, хоч якою б вона була приємною.
— От так, — імператор потер руки у рукавицях, задоволений відповіддю. — Самі зізналися, що належали до трупи Вотоли. Лакеї-собаки, як ті вовки: скільки не годуй, усе в ліс дивляться.
Нові конвоїри з кастрованих та без’язиких, почувши “от так” імператора, дружно гарикнули: “Хайль!”, — і лакеї усе зрозуміли, особливо Яіре, котрий уже втратив м’який свій тенор і більше нічого втрачати не збирався.
— Це Вонад усе… — просичав із надією, що брат не почує, а ні, той почув:
— Це Яіре! — і потягнувся руками до брата, стис йому горло, відчувши, як пальці Яіре в ту ж мить защепнули йому аорту.
Вони боролися до останнього і впали разом, як личить братам, підім’явши під себе одного з нових конвоїрів. Нілат розпорядився всіх трьох поховати з належними почестями, оголосити конкурс на кращий проект надгробного пам’ятника патріотам ІПП, а десять жалобних днів використати на профілактику у трудових колективах — щоб духом Вотоло не тхнуло!
Із духом було важкувато, проте за декаду впорались, дехто подекуди ще й достроково — за п’ять-шість днів і, не знаючи, що ж їм робити далі, на всякий випадок продовжили профілактику, щоб духом Вотоли не те що не тхнуло — й не пахло!
Підбиваючи підсумки декади, імператор Нілат представив до першої нагороди лакея Нілата, спростувавши цим скороспіле твердження купки церковників з близькими до них інтелігентами про те, що один у полі не воїн. Воїн, якщо це лакей-імператор або імператор-лакей, — хайль!
Чергове урядове засідання почав імператор Нілат:
— Шановні пани-чистокрівці! Зовнішня і внутрішня обстановка на нині вселяє надії. До життєво-буттєвого простору ІПП додалися нові, вам відомі простори. Непокоїть Земля. Можливість проникнення людей ракетами класу “Ікар” за межу дозволеного робить сьогодні Землю противником номер один.
Лакей Нілат згодився з імператором, ще й підкинув моральпо-інформативного:
— Тим паче ми такої можливості не маємо у зв’язку з масовими зрадами в урядовому ешелоні…
Імператор обірвав лакея на півслові:
— Яіре і Вонад — жертви гегемоніста Вотоли, ие забувай про це, інша справа, що вони бездарно провели слідство. Ось підтвердження — записи допитів Кузьми, профанація високого мистецтва!
Лакей Нілат кивнув.
Обоє довго й уважно слухали плівку: імператор з любові до імперії, лакей — з любові до імператора.
— Ну? — озвався імператор до лакея.
Лакей думав. Взагалі, є в нього міркування, але, пам’ятаючи долю Вотоли, лакей Нілат вагався: сказати чи ні? Що йому нині дорожче, власне життя-буття чи процвітання імперії, оточеної зовнішніми й начиненої внутрішніми ворогами? Важко сказати, лакей Нілат упрів, ну й ситуація, хоч розірвися…
Імператор Нілат прискалив око, одразу згасивши щиру й невимушену посмішку, проте змовчав. Нічого, він собі запам’ятає: “хоч розірвися” — пароль терористів, запам’ятає…
Те, що наважився сказати лакей Нілат, не було новиною для імператора, та йому завжди подобалось слухати і помічати, як тремтить у лакея голос, немов кожне слово було останнім.
— Процвітання імперії і любов до імператора — основа основ життя-буття, — лакей ще й цитату хотів додати, але підходящої не згадав. — На жаль, Земля знехтувала цим природним законом еволюційної перспективи, поведінка Кузьми тому доказ. Нужда і злоба зробили людей жорстокими і небезпечними. Світло нашої цивілізації, а також, на жаль, пучки плазмової есенції не проникають поки що крізь їхні космічні кордони. Межа допустимого сьогодні — це межа наших володінь, межа розпросторення світла миру і благоденствія…
Імператор слухав з інтересом, наче самого себе. Лакей-терорист, а розумний нівроку — таких нам не треба, розум — матерія смерті, причина нужди й злоби, тимчасом як він, імператор, впроваджує культ процвітання.
— Бездарні Яіре і Вонад, — вів далі лакей, — паплюжили пам’ять Кузьми, його національну гідність, культурні та історичні святині, а треба було розпинатися в нашій любові до всього земного, аби він повірив, що зможе вернутись додому, і розкодувався як біосплав. Біосплав Кузьми — ключ до біосистеми всього живого, до біосистеми, за наявності якої не існує межі допустимого, тобто кордону між нами й Землею…
“До біса розумний лакей! Як я раніше його не помітив?” — подумав імператор і вирішив не поспішати з новим процесом, хай перед вироком попрацює з Кузьмою… Що за межа допустимого? О, ці лакейські терміни! Він — імператор, яка ще межа? Просто ворог здобув стратегічну ініціативу, бо має лакеїв слухняніших і вірнопідданіших, ніж імператор Нілат донині…
…і жінка взяла їх за руки, і пішли вони втрьох, і дороги не знали, й не відали, що з ними буде — їх кликали Сонце, Земля і Воля, незвідане і прекрасне…
ЗМІСТ
ПОДОРОЖІ
Де Боплан Левассер. ОПИС УКРАЇНИ
Кузнецов Олександр. “ІКАР” — ВІТРИЛА НАД ОКЕАНАМИ
Фурдуй Ростислав, Бурганський Гарій. “ВІЧНЕ МІСТО — ТІАУАНАКО
Бурлак Вадим. “ПОЛЯРНИЙ ОДІССЕЙ”
ПРИГОДИ
Стороженко Павло. СМЕРТЬ, ЯКА ВЛАШТОВУВАЛА ВСІХ
Савченко Віктор. ХАМСИН
Короткий Роберт. ПОДАРУНОК БЕЗОДНІ
ФАНТАСТИКА
Ганапольський Матвій. ГОТУВАННЯ ВАХРУСТА. Переклад Б. Жолдака
Горват Василь. ОСТАННЯ НІЧ
Гусєв Володимир. ВУЗЛОВИЙ МОМЕНТ
Дашкієв-Шульга Микола. НЕ ЧІПАЙТЕ КВІТІВ!
Івченко Володимир. У ТЕНЕТАХ ЧОРНОГО ДИЯВОЛА
Кашуба Володимир. ГРИМАСИ ПРОГРЕСУ
Левчин Рафаель. ДИСЕРТАЦІЯ
Меркулов Михайло. ЗОЛОТІ РИБКИ ПІД ЧОРНИМ ЛАКОМ
Плєхов Василь. ЗУСТРІЧ
Сорока Володимир. СВАРКА
Шарварок Олександр. МЕЖА ДОПУСТИМОГО