Зійшовши на берег повноводої річки з несподівано чистою та прозорою водою, Тася, нахилившись, зачерпнула її долонею і спробувала. Вода виявилась чудовою, а за смаком чимось нагадувала джерельну, з ледь помітною солонуватістю і трішки пощипувала за язик.
Дівчинка набрала повні каністри, потім вмилась і рушила у зворотній шлях.
Стежка знову запетляла спочатку поміж колючих кущів, потім червоно-рожевою травою та ніжно-блакитним мохом, стрімко вириваючись вгору. Нарешті Тася вийшла до багаття, яке розвів Роман, що тепер, укупі з Піратом, лежав біля нього. Поряд знаходився ще один гість — маленьке мавпеня. Воно, сидячи трохи збоку, серйозно та зосереджено дивилось на полум’я.
— Знайомся, це Вікі — наш гість та помічник. Вікі допомагав нам збирати гілля для багаття. Друже, привітайся, це моя сестричка Тася.
Мавпеня підвелось, вишкіривши у широкій усмішці чудові білі зуби, і подало дівчинці м’яку лапку, а потім ще й присіло у низькому реверансі, чим викликало загальний веселий сміх. Пірат, визнавши Вікі за свого, крутився біля нього, помахуючи хвостом.
— Принесла воду? Наливай сюди. Будемо вчитись жити у польових умовах, а, швидше, лісових, — і Роман, наповнивши чайник, підвісив його над язиками полум'я. — Скоро будемо пити чай. Сонечко, ти будеш чай? — запитав хлопець у Вікі та поплескав його по маленькому плечі, на що мавпеня вщипнуло Романа за вухо, знову викликавши вибух реготу.
— Тримайте мене, бо, мабуть зараз лусну, — хапався хлопець за живіт, згинаючись від сміху, — який же він смішний. Ой, не можу більше.
Мавпочка теж встала і почала ляскати себе по животі, голосно клацаючи при цьому зубами та закочуючи очі, копіюючи всі жести Роми.
— Вистачить, бо вже живіт болить. Йди, Тасю, дістань тістечка та інший харч, будемо вечеряти.
Дівчинка, пройшовши до фургона, біля якого спокійно пасся, помахуючи хвостом, Террі, дістала хлібину і велику бляшанку овочевого паштету. Покрутивши його у руках, подумала: «Я ще такого не їла. І який він на смак?». Потім ще витягла пакет з тістечками і повернулась до гурту. Роман порізав хліб та, відкривши бляшанку, понюхав паштет, задоволено кивнув головою і поробив товсті канапки. Всі почали їсти. Свою порцію дістав і Вікі, який їв, смішно крутячи головою та прицмокуючи. Потім вони попили чаю зі смачними тістечками і, посідавши довкола згасаючого багаття, почали вдивлятись у зоряне небо, яке майже нічим не відрізнялось від того, що вони бачили з Землі. Тільки візерунок зірок був іншим. Також не було широкого та довгого Чумацького Шляху. І нічним мандрівникам освітлював шлях Карі, супутник Дріоди, який трохи нагадував наш Місяць. Та на ньому не дівчина несла воду, а лежав пес, стомлено поклавши мордочку на передні лапи і прикривши повіки.
Потім з гілля дерева, під яким наші мандрівники розбили свій табір, почулись якісь звуки. Вікі, піднявши голову, відповів так само, прикладаючи лапку до рота і випинаючи трубочкою губи. З-поміж гілок показалась більша мавпа, вона, певне, була матір’ю Вікі і кликала свого синочка додому. Вікі тихенько встав та, помахавши обома лапками дітям, пішов слідом за нею.
— До побачення, — крикнули хором Тася та Роман, а Пірат голосно гавкнув.
Потім діти дістали спальні мішки, підклали ще трохи гілок у вогонь і полягали спати.
Ніч вкутала ліс. Тільки де-не-де спросоння скрикувала якась птаха або чувся рик потривоженого звіра. В траві снували крихітні істоти, може, дріодські жучки чи світлячки та стиха шелестіло листя.
Розділ 11
Крізь гілля пробивались лагідні промені Раміду і Тася з задоволенням розплющила очі.
— Ох, як же не хочеться вставати, але треба допомогти дріодцям дослідити Дріоду, — проголосила дівчинка та штовхнула Романа, під боком якого спав Пірат. Обоє завовтузились та щось забурмотіли.
— Вставайте, лежебоки. На нас чекає ще стільки незвіданого, а вони собі сплять, як ховрахи.
Вона швиденько роздмухала багаття і почала готувати сніданок. Через якусь хвилину до неї приєднались брат та песик.
Тася посмажила яйця якихось птахів, що їх їм видали на базі, та заварила чай. Поснідавши, запрягли у фургон Террі, який спокійно лежав під деревом, і поїхали далі.
Ліс все густішав і густішав. Дорога різко пішла донизу.