— Та це ж добре, — хитнула вона головою.
— Слухай-но, як ти думаєш: якщо їх попросити про допомогу, вони погодяться?
— Не знаю. А це хороша ідея! Що як справді покликати їх на допомогу, — аж підкинуло Тасю з підлоги фургона. — Якби хтось із них узяв нас на буксир? Давай спробуємо з ними поговорити. Може, вдасться когось умовити.
І вони, вже разом, висунули голови з фургона та почали спостерігати за пропливаючими поряд звірами. Скоро показалось ще одне вивернуте з корінням дерево, на якому знайшли прихисток з десяток зляканих гепардів. А слідом за деревом плив величезний алігатор. Коли він наблизився достатньо, щоб зміг розчути його голос, Рома заговорив:
— Шановний крокодиле! Чи не могли б ви нам якось допомогти?
Той, повернувши голову, зміряв хлопця уважним поглядом.
— Не хоче? — прошепотіла Тася. — А ти спробуй ще раз, трохи лагідніше, — підштовхнула Рому сестра. — Я відчуваю, це добра і мила тварина.
— Будь ласка, — знову запрохав хлопець, — допоможіть. Ми у надзвичайно скрутному становищі і зовсім не знаємо, як нам з нього вийти. Тому дуже потрібна ваша допомога. Візьміть нас на буксир?!
Крокодил підплив ближче, наставивши гострого носа. Роман погладив його. Крокодил задоволено фиркнув і поплив до місця, де до того був упряжений Террі.
— Бачиш, він підставляє свого хвоста, щоб ми зачепились за нього.
Роман швиденько знайшов мотузку і, зробивши на ній петлю, накинув її на хвіст тварини. Алігатор, моторно перебираючи лапами з гострими, як шаблі, кігтями, стрімко поплив вперед, тягнучи за собою фургон. Другий кінець мотузки хлопець міцно прив’язав до кільця, що було вмонтовано в передок фургона.
Поруч пропливали вивернуті дерева, купи сухої трави та хмизу. Почало смеркати. Потім настала ніч. Крокодил все невтомно плив та плив вперед, не зупиняючись ні на мить. Діти мовчки сиділи всередині, збившись в тісний гурт. Поряд тихенько повискував Пірат. Террі, вже прокинувшись, тихенько лежав, вдивляючись в одну точку.
— Давай хоч хліба йому дамо, якщо вже нема нічого іншого, — запропонував Роман, з повними очима сліз дивлячись на віслючка.
Тася мовчки витягла цілий буханець і віддала брату. Той підійшов до тваринки та простяг йому відламаний кавалок. Теплими м’якими губами Террі підібрав з його долоні хліб, з вдячністю подивившись на хлопця.
Так Рома згодував віслючкові цілу хлібину, й очі у того повеселішали.
— Чого сумувати, — знову радісно вигукнув хлопець, помітивши, що з поглядів його товаришів потроху зникає тривога. — Все одно нашій морській подорожі колись настане кінець. Їсти маємо, пити поки що теж. Террі ми вже трохи нагодували, ще треба якось напоїти. А, може, завтра Зіб вийде на зв’язок і наші митарства закінчаться, — підбадьорював усіх Роман, хоча сам мало у це вірив. Щось все-таки сталось і справа багато серйозніша, ніж їм здається. Якби дріодець міг обізватись, вже давно би це зробив, а хлопець, незважаючи ні на що, твердо йому вірив. Від цих думок у Романа почала боліти голова і він підсунувся до запони, злегка її відсунувши.
Скрізь, скільки сягало око, зблискувала під яскравим промінням Карі вода, тихо б’ючись об фургон, вгорі таємниче переморгувались зірки. Цупка темінь окутувала все довкола і роздивитись жаданий берег, якщо він і був десь поблизу, стало неможливо. Тому хлопець повністю поклався на крокодилові інстинкти та, міцно запнувши завісу, повернувся до Тасі та Пірата.
— Може, спробуємо хоч трохи поспати. Я думаю, крокодил штовхне фургон, коли притягне нас до якогось берега.
Дівчинка лише кивнула головою і, підтягнувши мата, мовчки вклалась на нього, притиснувши до себе тепле тільце собачки.
Роман теж взяв мат і ліг, підклавши під голову клунок з одежею та вкрившись легкою ковдрою. Всі поринули у короткий тривожний сон.
Розділ 13
Фургон так хитнуло, що Роман налетів на Тасин з Піратом мат, добряче вдаривши сестру ліктем по голові.
— Що це? — разом підстрибнули діти і кинулись до запони. Відсунувши її, вони побачили, що алігатор притяг їх до невеличкого острівця, може 300 на 300 метрів, а його вже ніде не було видно. На піску лише лежала скинута петля.
На острівці росло кілька пальм та скрізь валялись купи мокрого хмизу, що його прибило сюди течією.
— Все, приїхали, — радісно вигукнув Роман. — Виходьте, хоч погріємось.
Тася поволі, розминаючи ноги, вийшла на берег, слідом за нею вискочив Пірат. Потім Террі випхав свою цікаву мордочку та вже більш-менш спокійними очима оглянув все довкола.