З-під пальми долинуло неголосне скавчання Пірата, і за мить щось мокре тицьнулось Роману у ногу. Хлопець зігнувся і погладив собачку, що злегка тремтіла.
— Не бійся, песику. Це, мабуть, якась тварина, пропливаючи повз острівець на дереві, перестрибнула з нього на берег.
І, ніби на підтвердження його слів, у темноті зблиснуло дві пари жовтих блискучих очей.
— Добре, ліземо назад у фургон та почекаємо до ранку. Не думаю, що вони будуть чинити нам якусь шкоду. Як я вже зрозумів, звірі на Дріоді миролюбні.
Хлопець легенько підштовхнув сестричку назад у фургон.
Коли розвидніло і діти, відкинувши завісу, виглянули надвір, вони швидко зрозуміли, що їхні нічні здогадки були вірні. Біля однієї з пальм сиділо двоє молодих тигрів, ніжачись під ніжним промінням вранішнього Раміду.
Роман усміхнувся і глянув у бік віслючка, який мирно лежав у тіні дерев. Хлопець підійшов до стіжка та насмикав з нього трохи сіна, як це часто робив у селі, коли треба було нагодувати козу, і невеликий оберемок поклав перед Террі. Тваринка, звівшись на тонкі ніжки, вдячно подивилась на Романа та почала смачно хрумтіти.
А тигри все сиділи, зовсім не звертаючи уваги ні на віслючка, ні на Романа з Тасею, ані на Пірата, що, сховавшись за пальмою, під якою снідав Террі, насторожено дивився на нежданих гостей.
— Ромо, тобі не здається, що наш острівець ніби побільшав?
І справді, палиця, яку вчора закопав у пісок хлопець, тепер була недосяжною для сірувато-зелених хвиль.
— Вода і справді відступає, — радісно закричав Рома та, схопивши чайника і кухоль, побіг до імпровізованого колодязя набрати води, щоб закип’ятити чаю.
Тася витягла з купи, яку вони вчора наносили, вже добре висохлого галуззя та розвела багаття. Потім принесла і поставила над полум’ям саморобний «таганок» і повісила на нього казанок з водою, щоб приготувати щось на сніданок.
Сьогодні вранці вони поїли суп з бляшанки, який запарили кип’ятком, розділивши його на три скромні порції. Потім попили чаю, а на десерт ще й трохи кокосового молока.
Тигри, сидячи під своєю пальмою, облизувались, нюхаючи смачні запахи.
— Вони теж хочуть їсти, — штовхнула Тася брата, — глянь, якими очима дивляться на наші миски.
— Що ж ми можемо їм запропонувати, — потер рукою чоло добросердний Рома. — Кокос вони їсти не будуть, хліба у нас залишилось зовсім мало. Слухай, а чи не можна ловити та їсти місцеву рибу, я думаю, її досить багато у навколишній воді?
— У нас зараз екстремальні умови і думаю, природа планети Дріода вибачить нам, якщо ми впіймаємо та з’їмо трохи її риби.
Почувши ці слова, Роман виволік із фургона рідку сітку, яку прихопив з собою про всяк випадок, і причепив її поміж двома товстими палицями:
— Давай спробуємо так половити. Я полізу перший і стану поперек течії. А ти лізь відразу за мною. Може, щось упіймаємо, — скерував хлопець і зробив крок у воду.
Вони натягли сітку упоперек неквапливої течії, ставши за кілька метрів одне від одного.
Роман відчував, як поміж його ніг пропливає риба, а, може, і щось інше, про що хлопець старався не думати, стоячи по пояс у воді.
Через кільканадцять хвилин сітка натяглась та поважчала. Було зрозуміло, що там щось-таки впіймалось і, напевне, немаленьке.
— Будемо помалу витягати, — сказав Роман, усім тілом повертаючись до Тасі. Діти насилу виволокли сітку, у якій заплутались зо три десятки рибин величиною в людську долоню. І була одна особливо велика — по лікоть.
Тася, вибираючи з сітки рибину за рибиною, тихо посміхалась, щось неголосно наспівуючи. Роман відразу взявся її чистити, прохаючи, щоб Творець пробачив їх за самоуправство.
Один із тигрів, помітивши цю роботу, і собі підійшов до води та став бити по ній лапою з далеко вистромленими, гострими, як шаблюки, пазурами.
— А чи впіймає? — захоплено спостерігаючи за спробами тварини, прошепотів Роман. — Ти диви, вже одна є.
Тигрова ловля була успішнішою, ніж у дітей. Одна за одною на берег полетіли великі рибини, зблискуючи у повітрі сріблястими боками. Наловивши добрячу купу, тигр відсунув кілька найбільших в сторону і лапою поманив до себе хлопця, який не зводив з нього очей. Той, як зачарований, підійшов. Тварина показала поглядом на купку меншої риби, ніби пропонуючи її забрати.
— Він ділиться з нами своєю здобиччю! — обернувшись до сестри, закричав Роман. — Чуєш, тигр запропонував нам частину свого вилову, — захлинався хлопець від радості, дивлячись на подаровану рибу і досі не вірячи своїм очам.