Отут Румцайс і скочив уперед. Простяг руку, вхопив яйце, а замість нього вкотив між змієві пазури круглий камінь. Змій щось почув, але очі в нього були залиті сльозами, і він наосліп забив пазурами по скелях. Румцайс щасливо вислизнув з-під них, посадив Ціпісека собі на плече і мовив:
— Сховаю я змієве яйце собі під капелюх. А ти притримуй криси, щоб воно не викотилося.
І вони квапливо подалися додому.
В печері їх чекала Манка.
— Обклади це яйце заячим хутром, воно мені ще знадобиться, — сказав Румцайс.
Ледве Манка встигла це зробити, як од скель залунало таке жахливе ревіння, що аж валуни вивертало з землі. Змій злетів угору й затулив собою четвертину неба. Крила несли його, мов вітрила, і ширяв змій то в один бік, то в інший.
— Це він яйце шукає, — мовив Румцайс.
А на той час уже і в Їчині всі говорили, що до міста з двох боків сунуть два війська. Попереду їхали імператор та король Фріц. На широкому полі під Чержовкою стали вони один проти одного.
Імператор наказав подати собі сирий жовток, щоб голос у нього звучав краще, і вигукнув:
— Посадити мене на коня!
А коли його посадили, закричав іще голосніше:
— Гей, Фріце, я недаремно вдягнув білу куртку! Хай усі бачать, хто з нас правий.
Король Фріц вислухав це і сказав до своїх, що стояли навколо:
— А я навіть на коня не сяду. Я з паном імператором, і пішака впораюсь. — І крикнув імператорові:
— А я вдяг чорну куртку, щоб було видно, — йду на твій похорон!
І королівським, і імператорським генералам не ставало вже терпцю, і вони кричали, що пора починати війну. Лише солдати стояли сердиті й невеселі.
Обидва війська чекали, коли мине якесь дивне мелькання над полем, щоб можна було розпочати бій. Адже вояк повинен дивитися ворогові в очі й більше нікуди. От вони й дивилися. А це над ними шугав змій, шукаючи загублене яйце.
Імператор виступив на тридцять кроків уперед і закричав:
— Гей, Фріце, я — імператорська величність, а ти — простий король, решта — іще менші! Підійди і глянь мені в вічі!
Фріц вийшов на тридцять кроків уперед і замислився, як би йому пана імператора передивитись.
Зненацька із чержовського гаю легким розбійницьким кроком вибіг Румцайс і викотив із свого капелюха поміж королем та імператором чорне змієве яйце.
Його імператорська величність подивився на яйце і спитав:
— Вас іст дас?[32]
Король Фріцек подивився та й собі питає:
— Васісдас?
А змій згори як гримне:
— От я вам покажу васісдас!
Пан імператор, угледівши змія, мало не зомлів. Гукнув він мерщій карету, щоб його везли назад у Відень.
Король Фріц навіть не чекав на коня і дав драла в інший бік.
Генерали мало не вискочили із своїх чобіт.
Солдати сказали:
— Оце так диво!
І теж подалися додому.
А змій забрав своє яйце назад до праховських скель. Тільки змієня з того яйця так і не вилупилося, бо прохололо воно на полі під Чержовкою.
27. Як Румцайс мало не прогавив третє змієве яйце
Якось сидів собі Румцайс перед печерою.
— Манко, — промовив він раптом, — здається мені, що я чую тут чиєсь чуже залізо. — Вдихнув він повітря, випустив його по крапелиночці носом і додав: — Сюди йде хтось із рушницею, але йде по-доброму.
Манка підмела перед порогом печери, щоб кожен бачив: тут живе порядна розбійницька господиня, і вони стали чекати.
За три хвилини надійшов стежкою лісник Нивлтек. Рушницю він ніс так, щоб сонце світило на неї від дула до приклада.
— Моя рушниця не заряджена, — сказав він замість привітання.
Румцайс показав на круглий камінь:
— Сідай, Нивлтеку. І якщо хочеш смачної води, Манка тобі піднесе.
Лісник напився і сказав:
— Ти знаєш, Румцайсе, що у мене серед праховських скель, на отій сухій ділянці, лежить змій. І оце підходить час, коли він має знести третє яйце.
— А чого це тебе стурбувало тільки третє його яйце, Нивлтеку?
— Тими двома я теж клопотався, — відповів лісник. — Тільки ж ти їх знищив раніше, ніж я встиг вилити нікелеву кулю, щоб застрелити змія.
— І змій відбив би її тобі прямо у лоб! — махнув рукою Румцайс.
— Хтозна, — сказав Нивлтек і закінчив: — А коли я ту кулю, зрештою, вилив, вона випала у мене з дірки в кишені, і тепер я не знаю, що робити.
Румцайс мовив до Манки:
— Погукай мені Ціпісека. Підемо гуртом на змія у третій раз.