— Певно, це той парубійко з плацу прислав мені трохи піску горщики чистити і долівку посипати!
Румцайс усе зрозумів. Став він навшпиньки, притулив долоні до рота і загукав у бік Прахова:
— Ану облиш, Цумштайне!
Та перш ніж ці слова долинули туди, у двір бабусі Голотовій звалилася друга скеля.
— Облиш, Цумштайне, вже піску вистачить і для моєї правнучки! — закричала бабуся Голотова, та голос її долинув хіба що до тину.
Тоді Румцайс з усієї сили:
— Гей, Цумштайне, годі!!!
Скелі більше не падали. Десь з-за гори визирнув від Прахова велетень Цумштайн і прогримів через ліс і долину:
— Хоч би що я робив, Румцайсе, ніяк від тебе не дочекаюся подяки. Погане роблю — ти мене караєш. Добре роблю — все одно тобі не вгоджу.
Бабуся Голотова почула це і засміялась:
— Ох і цікаво мені, Румцайсе, як ти розтовкмачиш велетню, що таке справжнє добро.
Сказала це бабуся, нашкребла із скелі трішки піску в фартух і пішла чистити горщики.
— Ну, то поясни ж мені, Румцайсе, що до чого! — знову гукнув велетень через ліс і долину.
— Овва! Я й сам цього не знаю, Цумштайне! — гукнув він до Прахова. — Полеж поки що там. Як дізнаюся, прийду до тебе і розповім.
Велетень Цумштайн підклав собі під голову скелю, щоб зручніше було лежати й чекати, а Румцайс пішов додому.
Сів він до столу в печері й обхопив голову руками:
— І чого це виходить погано, коли хоче Цумштайн добро робити?
— Про що це ти? — запитала Манка.
Румцайс пояснив їй, що через велетневу добрість міг би увесь Їчин опинитися під скелями.
Манка помішала дерев'яною ложкою молоко лісової лані і зітхнула:
— Ох і нелегке це діло, Румцайсе!
Тут прийшов Ціпісек і витяг з кишені вісім яєчок пташки волове очко. Румцайс покатав ті яєчка на долоні і каже:
— О, я вже знаю, що сказати Цумштайнові.
Коли Румцайс прийшов до Прахова, розкошував Цумштайн, лежачи на спині.
— Не вставай! — гукнув Румцайс. — Я прийшов тобі пояснити ту мудрість.
І на цих словах обійшов навколо Цумштайна і обклав його яєчками волового очка. З правого боку поклав чотири і з лівого чотири. А потім мовив:
— Якщо тепер ти перевернешся на правий бік, щоб не товкти яєчка зліва, то подушиш яєчка під правим боком. Так само — на другий бік. Схочеш собі зробити добре — а зробиш погано іншим. Тому, Цумштайне, я тобі наказую лежати поміж скель тільки на спині. Лише так ти нікому не зробиш шкоди!
Сказавши це, подався Румцайс до своєї печери, щоб разом із Манкою навчити Ціпісека рахувати до дев'яти.
Дві Цумштайнові скелі ще дуже довго розпродувала бабуся Голотова — по крейцарику за жменьку піску. Їчинські господині чистили тим піском горщики й посипали долівки.
А велетень Цумштайн довіку лежатиме біля Прахова поміж інших скель, а з часом сам стане скелею, ще й обросте мохом.
Кінець