Несподівано затріщав мотор, дирижабль рвонувся вперед, і сильний вітер ударив в обличчя дітям. Гандзя голосно скрикнула.
V
Вітер, знятий рухом дирижабля, відкинув канати назад. Вони вже не звисали під гондолою, а тяглись за нею. Гандзя відчула, як її відкинуло, їй здалось, ніби вона падає. Проте вона не розтулила рук і продовжувала летіти з дирижаблем.
Канат, на якому висіли хлопці, відхилився менше, ніж канат Гандзі, бо їх вага перебільшувала вагу Гандзі в два з половиною рази. Тепер дівчина наблизилась до хлопців на відстань вдвоє коротшу, ніж перед тим.
А коли дирижабль понісся ще швидше, Гандзин канат трохи нижче її ніг торкнувся гайдропа, на якому висіли хлопці.
Янко вирішив цим скористатись. Він простяг руку і схопився за Гандзин канат.
Так вони летіли ще кілька секунд. Кожна мить здавалась їм вічністю. Гандзя не розплющувала очей. З останніх сил вона трималась за канат. Але сил не вистачало, і дівчина почала швидко сповзати вниз.
Ще кілька метрів, і вона порине в прірву. Проте до останньої миті не випустить каната з рук.
«Чому він такий слизький?» — проносилась думка в Гандзі, коли вона відчула, що швидко сповзає.
Ще одна мить, і… нога в щось уперлась. Чиясь рука підтримує її. Це Янко підхопив дівчинку. Одразу стало легше. Не треба так стискувати канат. Здавалося, легше стало дихати. Гандзя підводить повіки й бачить під собою Янка, а над головою Гарика.
— Гандзю! — кричить Гарик. — Чіпляйся за наш мотуз!
Гарик хотів би їй допомогти, але Янко прикрутив йому ногу дротом так, що він не може рухатись ні вниз, ні вгору.
Янко теж гукає, щоб вона покинула свій гайдроп і чіплялася за їхній.
Дівчинка одважується і простягає руку до сусіднього каната. Ось вона вже на другому гайдропі. Знизу її підтримує Янко. Її маленька нога входить в залізне кільце. Висіти стало значно легше. Всі троє вони висять одне над одним, наче хто нанизав їх, мов намистинки.
VI
Тільки тепер командир дирижабля зміг приділити увагу людям, що висіли під гондолою. Власне, ще не минуло й десяти хвилин, як дирижабль одірвано від землі. За цей час командир скерував дирижабль угору, щоб вітром не розбило його об високі будинки або не притиснуло з розгону до землі. Він правив рулем, скинув мішок баласту і включив мотор.
Зверху він подивився на людей під гондолою і побачив, що це не дорослі, а діти, в яких може не вистачити сили, поки дирижабль підійде до аеродрому і спуститься. Він знав, що сам-один витягти в гондолу канат з трьома дітьми не зможе. Командир вирішив скинути їм мотузяний трап. Для того щоб діти могли користатися трапом, він мусив виключити мотор. Зваживши на серйозність становища, командир так і зробив. Вітер, знятий рухом дирижабля, вщух. Корабель поплив повільно.
Одразу ж спустився трап і майже вдарив в обличчя Гарикові. Хлопець схопився за нього, але скористатися ним не зміг. Спершу треба розплутати дріт, яким його прив'язав Янко. Гарик скерував трап до Гандзі. Дівчинка сіла на мотузяний щабель трапу, але не мала сил піднятися по ньому в гондолу. Командирові дирижабля довелося самому втягти її туди.
Тепер настала черга хлопців. Янко підняв руку над головою і розплутав дріт коло ноги Гарика. Звільнений Гарик з швидкістю мавпи вибрався по трапу в гондолу. В повітрі залишився тільки Янко. Він уже розстебнув поясок, зліз на трап і сидів на ньому, наче на гойдалці.
— Янко! — покликав його Гарик.
— Лізь швидше! — гукнув командир.
Але хлопець сидів непорушно. Він не пробував підніматися і нічого не відповідав. З гондоли бачили лише його схилену голову й руки, якими він вп'явся в трап.
Командир стривожився. Що сталося з хлопчиком?
VII
Командир і Гарик обережно потягли трап з Янком. Коли його підняли до краю гондоли, командир схопив хлопчика за руку і втяг у гондолу.
Янко лежав непритомний: обличчя його сполотніло. Гандзя й Гарик стривожено нахилились над ним.
Командир дирижабля глянув на годинник:
— П'ятнадцять хвилин у повітрі, — сказав він.
Гарик одвів очі від Янка і здивовано подивився на командира. Невже тільки п'ятнадцять хвилин? Йому здавалось, що минула принаймні година.
— Тепер швидше на аеродром. Ставай, хлопче, сюди і тримай цей важіль, — скомандував Гарикові командир.
Знову запрацював мотор. Командир став біли руля. Дирижабль рушив до аеродрому. Коли вони пролітали над містом, під гондолою звисали гайдропи, але без людей.