В темряві неможливо навіть визначити, в якому напрямі їх несе. На північ? На південь? На схід? На захід?
Хто знає, де вони опиняться завтра. Лише годинник показує, що минуло півночі. Незабаром світанок. Але. хвилини повзуть безконечно. Кожну мить аеростат може вдаритись об землю, об якусь будівлю або впасти на дерева в лісі.
Кучерявий і Янко мовчки сидять у гондолі, вкрившись ковдрами, притулившись один до одного. Хлопець обгорнув клітку з Білочубом. Муркало заліз льотчикові під полу шкіряного пальта.
Льотчик думає про те, що аеростат набрякає під дощем, важчає і, мабуть, знижується.
НАД МОРЕМ
Розвиднялось. Дощ перестав. Хмари клаптями повзли по небу. Внизу, нижче хмар, повільно пролітав аеростат.
Янко спав. Біля його грудей дрімав Білочуб, прикритий ковдрою.
Кучерявий вдивлявся вниз. Він хотів дізнатись, чи високо аеростат над землею. Ось уже зовсім розвиднилось, і здивований повітроплавець побачив не далі як за триста метрів під собою хвилі.
Буря занесла їх далеко, і тепер вони летіли над морем.
Але найстрашніше було те, що кожної хвилини аеростат знижувався на один-два метри. Якщо він спуститься на море, то повітроплавці загинуть.
Минув час. Уже сонце піднялось над обрієм. Освітлені сонячним промінням, здавалось, веселіше шуміли хвилі. Прокинувся Янко і радісно усміхнувся сонцю. Біля хлопця терся Муркало і ласо позирав на Білочуба.
Янко підвівся і став край гондоли. Здивовано він оглянувся навколо. Не далі, як на двадцять — тридцять метрів під ними хвилювалося море. З тривогою хлопець звів очі на Кучерявого. Той у відповідь бадьоро усміхнувся.
— Викидай все з гондоли! — скомандував Кучерявий.
В море полетіли харчі й одяг. Аеростат на кілька десятків метрів піднявся вгору.
ВИЛІТ БІЛОЧУБА
Невеличкого вітру вистачило на те, щоб аеростат долетів до берега. Дно гондоли торкнулось морського піску. Першим з гондоли вискочив Муркало. Він пробіг кілька кроків, сів і почистив собі лапкою ніс.
Кучерявий потягнув клапан і випустив з аеростата газ.
Повітроплавці опинились на невеличкому острові серед невідомого їм моря. Острів був пустинний. На ньому не росло жодного деревця. Не видно ніяких тварин. Надходив вечір.
— Що ж ми тут робитимемо? — спитав Янко.
— Треба довідатись, де ми, потім випустимо Білочуба, складемо аеростат і чекатимемо на допомогу.
— А як ми довідаємось, що це за острів?
— Скоро на небі з'являться зорі. Мені лише побачити Полярну зірку. Хоч я й дуже поганий астроном, але за допомогою кутоміра визначу приблизно, на якій ми паралелі.
— Виявляється, що повітроплавцеві треба й астрономом бути?
— Так само, як і мореплавцеві.
Другого дня вранці Кучерявий написав таку записку:
«Місто Червоностав. Авіаклуб.
Випускаємо третього голуба. Через тридцять дві години п'ятдесят хвилин спустились на маленькому острові, очевидно на Каспійському морі. Вночі під час бурі втратили орієнтування. Виміри показують, що ми приблизно на 45° північної широти. Чекаємо на допомогу. Харчів у нас не залишилось.
Кучерявий».
Повітроплавець передав записку Янкові. Хлопець прикріпив її до ніжки Білочуба. Потім підняв голуба і випустив у повітря.
Муркало підплигнув над землею, люто облизався і жадібно стежив, як Білочуб здіймався у височінь.
ПРОТИЛЕЖНИМ ШЛЯХОМ
Знавці розповідають про випадки, коли поштові голуби приносили пошту за шістсот кілометрів. Білочубові треба було пролетіти більше ніж шістсот кілометрів. Але головною перешкодою для його польоту був нічний ураган. Голуб, як і люди, не міг вночі визначити напряму, в якому їх ніс вітер.
Білочуб летів на схід. І з кожною хвилиною він віддалявся і від острова і від своєї домівки. Голуб летів не в тому напрямі. Вже багато годин він бачив під собою тільки море. Вода, вода і вода. Ніде сісти відпочити.
Біля полудня поштар звернув ліворуч. Часом він повертав голову, і в стривожених очах з'являлось бажання повернути назад до острова. Але він летів далі. Його підбадьорила чайка, що з'явилася вдалині, хоч вона швидко й зникла.
Надходив вечір. Сонце спускалось на море. І в цей час на обрії Білочуб помітив берег. Напружуючи останні сили, голуб поспішав туди. Смеркало, коли він спустився на гарячий пісок. Вздовж моря тяглася кам'яниста пустиня.