Командир бригади, начальник штабу й капітан обміркували план боротьби з повітряними шпигунами. Коли закінчили і Кучерявий, діставши наказ, повернувся до дверей, командир бригади на прощання сказав:
— Капітан, раджу вам дівчину в бій не пускати. Шкода її. Згодом ми переведемо її кудись у тил, на безпечне місце. Який там з дівчини боєць у повітрі!
БІЙ
Тільки розвиднилось, прикордонники помітили в повітрі по той бік кордону літаки. Одні кружляли, другі летіли в далечінь, кудись за гори, треті пролітали над самим кордоном.
Раптом гудіння моторів посилилось. Високо в небі з'явилися вісім іноземних літаків. Вони перелетіли річку і пішли над нашою землею.
Гандзя стояла біля своєї машини, готова до вильоту. Трохи далі ховалися два інші винищувачі. Один з них вів капітан Кучерявий. Інші літаки загону причаїлись по різних місцях уздовж кордону. Польові телефони та радіо забезпечували між ними зв'язок.
Гандзя Голубка дуже зраділа, попавши в загін винищувачів капітана Кучерявого. Вона пам'ятала, як колись він керував гуртком юних авіамоделістів, потім учив літати на планерах Гандзю та її товаришів — Гарика Товстуху і Янка Гуркала. Пізніше, коли Кучерявий став повітроплавцем, він часто підіймав їх у повітря на аеростаті. Після того як Гандзя вступила в цивільну авіашколу, вона більше з Кучерявим не зустрічалася. Потім домоглася дозволу перейти з цивільної школи до військової і тепер вона — пілот-винищувач…
Не встигли чужі літаки перелетіти кордон, як капітан враз дістав про це повідомлення і зараз же подав знак своїм товаришам піднятись у повітря.
Першим злетів винищувач Гандзі Голубки. За нею знялись її двоє сусідів. Вилетіли втрьох проти восьми. Пілоти ворожих літаків, безперечно, їх помітили, але уперто йшли вперед над радянською територією і вже летіли на віддалі п'яти-шести кілометрів від кордону. Тримались вони сміливо й нахабно. Кучерявий зрозумів їх поведінку, коли помітив, що з того боку кордону летить ще дев'ять літаків. Отже, тепер три радянські винищувачі мали проти себе сімнадцять ворожих. Капітан знав, що через вісім — десять хвилин до нього приєднається весь його загін, але повітряним порушникам кордону вистачило б однієї хвилини, щоб утекти додому.
Раптом почулося тріскотіння кулеметів. Почався повітряний бій.
І ворожі і радянські літаки намагались піднятися якомога вище, щоб мати перевагу над супротивником. Злетівши вгору, три металічні птахи з червоними зірками на крилах ринулись на ворогів, але ті враз кинулись врозтіч.
Гандзя глянула на всі боки й побачила, що злетіла вище від усіх. Праворуч під нею чотири ворожі літаки оточили її командира — Кучерявого. П'ятий заходив, щоб напасти згори. Гандзя бачила, як один з напасників сковзнув на крило, повернув назад і, швидко знижуючись, подався на свою територію.
Кучерявий, маневруючи, кидаючись то в один, то в другий бік, одбивався від ворогів. Дівчина помітила, що найнебезпечніший для командира був той, що піднявся вище за нього і заходив йому з хвоста. Ось ворог кинувся вже на літак капітана Кучерявого, але Гандзя й собі метнулась на того напасника, стріляючи з кулемета. Збила його з курсу і врятувала капітана, який тим часом підбив і сам ще одного ворога. Літак, на який напала Гандзя, повернув убік, і вона погналася за ним. Він не відстрілювався. Мабуть, попсувався кулемет. Майже одночасно дівчина відчула, як біля неї заскакали кулі, б'ючись об машину. То наблизилися ті дев'ять літаків, що їх заздалегідь помітив Кучерявий.
Але злива куль враз ущухла. Всі вороги повернули назад. З обох боків мчали на підмогу всі винищувачі загону капітана Кучерявого.
Гандзя перетинала шлях ворожому літакові, що теж намагався втекти. Вона хотіла була натиснути ручку кулемета, але враз передумала.
ВИЩИЙ ПІЛОТАЖ
Майже весь загін радянських винищувачів пролетів над кордоном, не перелітаючи річку. Ворожі літаки зникли. Три з них дістали пошкодження, але їх пілоти зуміли спланерувати через річку. З радянського берега бачили, як двоє з них, опинившись по той бік кордону, викинулися на парашутах, а їхні машини каменем упали вниз. Про долю третього не було нічого відомо, він зник за горбами.