— Ти схожий на Фауста, — сказала Карола.
«Це вже просто казна-що! Схожий на Фауста!» Він здивовано витріщився на неї. Але вона говорила цілком серйозно.
Він схопився на ноги і почав одягатися. Може, все-таки слід було погодитись на меншу роль у спектаклі, поставленому Шнайдерайтом?
Гольт замовив два номери в готелі «Лісовий спокій». Егона Аренса в місті не було, і тому Гольт написав хазяїнові готелю листівку, у якій повідомив про свій візит.
До обід він зосереджено працював, а в другій половині дня лежав у саду й читав. За ці дні він багато передумав. На свій намір провести кінець тижня з Каролою він дивився як на спробу позбутися геть усіх ідеалів і емоцій. На життя треба дивитися без ілюзій. Краще холод, ніж пристрасть, цинізм стійкіший за почуття. Кохання немає, є лише жадоба насолоди. Хто так думає, той ніколи не почуває себе самотнім сиротою, кинутим напризволяще. Самотність нестерпна лиш доти, доки людина не оголосить себе її прихильником.
Карола приходила майже щодня. Повертаючись із занять на курсах додому, вона завертала до Гольта і годину сиділа з ним в саду. Гольт по суті не знав, як йому з нею вести себе, він часто згадував слова Шнайдерайта: «Ви б'єтеся над якими завгодно проблемами, тільки не над справжніми проблемами нашого часу…»
Запобігти зустрічі Кароли з Церніком було неможливо. Цернікові запаси кави вичерпалися до останньої зернини, і він часто приходив, щоб перед напруженою нічною роботою підбадьорити себе колою.
В присутності Кароли він здебільшого прикривав очі окулярами для далі, пив безліч коли і мовчки слухав їхню розмову. У розмові він участі не брав. Але коли в потоці Каролиної балаканини з'являлися надто вже блискучі перли, він випростовувався, одягав замість окулярів для далі окуляри для близької відстані і здивовано приглядався до дівчини.
Якось Цернік прийшов у неділю, коли Кароли не було, і запитав:
— Ну, хлопче? Де це сьогодні «підспівувач»?
Гольт розсердився і водночас зніяковів. Він пішов у дім і заходився поволі варити колу, але врешті треба було й повернутися.
Цернік підніс гарячу чашку до рота і нудно-солодким голосом пробелькотів:
— Нічого так не люблю, як колу!
Гольт не витримав і зайшовся сміхом. Цернік чудово імітував тон Кароли!
— Отож-то! — сказав Цернік. — Я вже давно чекаю, коли Карола викликатиме у вас сміх. Я вже втратив надію.
— А може, ви надто спрощуєте? — запитав Гольт. — Адже Карола наслідує своєму ідеалу, і я знаю якому — вона вдає з себе Беттіну[94], розумієте? Намагається воскресити натхненно-вдумливий тон, притаманний поетичним колам дев'ятнадцятого століття.
Цернік глузливо зиркнув на Гольта.
— Можете не характеризувати мені цю даму. Вона грає блазенську роль. Але навіщо вам, Гольт, грати комедію… — Він похитав головою, знову налив собі коли і, відсьорбнувши, додав: — На смак жахливий напій, але збуджує справді колосально!
У Гольта було неприємне відчуття, ніби Цернік вміє читати думки.
— Я чудово бачу, що Карола кривляка і що вона відірвана від життя, — сказав він. — Але часом мені здається, ніби в чомусь, у сферах, які важко піддаються визначенню, вона подібна до мене.
— Оце ви сказали чистісіньку правду! — вигукнув Цернік. — Хто б міг подумати, що ви так чудово володієте даром самоаналізу! Тільки од властивої вам манери завертати в оті зловісні сфери, які важко піддаються визначенню, ви, голубе, повинні якнайшвидше відвикати. Я просто благаю вас — зробіть це якнайшвидше! А що робите ви? Ви знаходите собі партнера, який ще більше затуманює вам голову. Що з вами сталося, хлопче? Адже загалом ви маєте критичний розум!
— Коли я хочу побачити в Каролі не тільки представника іншої статі,— заперечив Гольт, — не слід називати це фальшивим і нещирим!
— Бувайте здорові! — відказав Цернік і підвівся. — Я пішов. Раз ви починаєте верзти такі дурниці, Гольт…
— Залиштесь! — сказав Гольт.
— Залишитись? — вигукнув Цернік. — Що ж, гаразд, мій любий, тільки в такому разі я вам дещо скажу! Мені подобається, що ви порвали із своєю гамбургською ріднею. На мене справило враження, з яким запалом ви впряглися в роботу. Але ви глибоко погрузли в міщанському болоті! Будь ласка, заткніть пельку, зараз говорю я! — Цернік передражнив Гольта: «…побачити не тільки представника іншої статі…» Я вважаю, що так може сказати тільки буржуа, розум якого, — спрямований виключно на товари й прибутки, — взагалі не може осягти відносин між людьми у їх єдності. І тому для буржуа, точнісінько так само, як для вас, є жінки для душі, жінки для розуму, жінки для салону і жінки для ліжка, жінки для святенницького родинного життя і жінки для розпусної насолоди. Розклад і гниття! Ви заражені ним до кісток, а ще вважаєте себе бравим хлопцем!
94
Беттіна фон Арнім (1785–1859) — німецька письменниця, одна з представниць німецького романтизму.