— Звіт — то півбіди. Я он через ялинку тринадцяту зарплату не отримаю, — відгукнувся володар пижикової шапки. — У нас саме каса відкрилась, а я на базарі стовбичу.
— Звіт горить?! — обурився експансивний очкарик з портфелем. — Та я, може, зараз у відрядженні у Верхоянську, а ось чекаю спокійно. І вперед не лізу.
— Правильно! — підтримала його жінка з кошиком і двома авоськами. —Тут усі з роботи.
— Звіт, кажете, горить? То пусте, — довірливо нахилився до Булька вусатий здоровань. — От у нас, у пожежників, справді частенько горить. Може, вже й згоріло щось, поки я тут...
Присоромлений Булько поплентався на своє місце.
— Мені б ваші турботи! — пробурчав чоловік, що стояв позаду Булька. — Я от у відпустці, а стою.
Булько зовсім розгубився і якось непомітно для себе пропустив бідолагу-відпускника вперед.
СПІРНИЙ М’ЯЧ
На двадцятій хвилині другого тайму захисник «Ротора» Васько Дубенко перестарався. Форвард «Вимпела», ухопившись за коліно, заходився посилено трамбувати траву, і Васько зрозумів, що треба діяти негайно, бо інакше доведеться залишити поле.
— Ви дарма збираєтесь показувати мені картку, — зупинив він руку арбітра. — Я їх вже багато разів бачив. До речі, у мене дружина у певному стані... Їй категорично протипоказано нервувати.
— Але ви вдалися до одвертої грубості!
— Це грубість?! Ви, товаришу суддя, зайдіть до нашого гастроному, тоді зрозумієте, що таке грубість. Скажіть просто, що у вас домовленість з телебаченням. Як кольорові телевізори пішли, почали замість штрафних жовті й червоні картки показувати. Певне, щоб картинка соковитіша була.
— Яке ще до біса телебачення! — скипів суддя. — Травма ж наявна!
— А ви знаєте, кому збираєтесь картку показувати? Я ж громадський діяч… Дружинник, між іншим. Правда, Миколо? —звернувся Васько до свого капітана.
— Справді! — підтвердив капітан. — У хорі він у нас співає. Другим голосом. І потім ми Василя у правління товариства книголюбів думаємо висунути, а ви його хочете скомпрометувати.
— До чого тут все це? — знизав плечима суддя,
— Тобто як до чого? — обурився Васько. — Що я, гірше за інших? Он візьміть Данила Стрибуненка, він вже два тренування пропустив.
— Вірно! Якщо вже хочете обов'язково когось покарати, то вже краще Стрибуненка, — підтримав капітан,
— Хто це Стрибуненко? — спитав суддя.
— Наш десятий номер, — пояснив Васько.
— Та ж він не порушував! — розгубився суддя.
— Тобто як не порушував?! У нього безліч порушень! Ми його взагалі відраховувати думаємо. Покарайте Стрибуненка! — наполягав капітан.
— Ні! — затявся суддя. — Так не можна. Це не за правилами.
— Тоді Будяка, — запропонував Васько. — Якби я вам про нього дещо розповів, то ви б взагалі його на матч не допустили.
— Будяка покарайте! — погодився капітан. — Все одно від нього користі, як із цапа молока. Адже у хокеї замість воротаря інші гравці покарання відбувають. А без Василя у нас гра не гра. Ну хочете, ми на нього таку характеристику оформимо, що хоч за кордон відправляй... До того ж, — видав останній козир капітан, — ви Василя на перших хвилинах за грубість уже покарали?
— Було, — підтвердив суддя.
— Ну от, а згідно із кодексом законів про працю за одне й те ж порушення двічі карати не можна! — торжествуючи заявив капітан.
Суддя остаточно знітився й побіг радитись із боковим арбітром. Після нетривалої консультації він призначив спірний м'яч.
«ГОРЯЩЕ» ЛІКУВАННЯ
Валерій Бенедиктович прибув до санаторію нервових хвороб по «горящій» путівці. Він щойно пройшов реєстрацію і присів на лаві біля головного корпусу, вдихаючи тепле морське повітря. Тут до нього співчутливо звернувся засмаглий кремезань у повній курортній екіпіровці:
— Лікуватись?
— Та взагалі-то…
— Зрозуміло, По блату чи по «горящій»?
— По «горящій». Відпустка на носі, а тут дві путівки; у санаторій жіночих хвороб і сюди. Ну, я вибрав цю. Тим більше, що там вже два тижні прострочено, а тут тільки три дні.
— Правильно зробили. Тут непогано. І процедури приємні,
— То ви теж по «горящій»?
— А то як же? Влітку інакше не втрапиш — тільки по «горящій». Щоправда, колись я в автосервісі працював, то було й по блату їздив. Але скажу відверто, по «горящій» не згірше, хіба що на пару обідів більше пропустиш... Минулого року у кардіологічному був. Хоч не на морі, а море задоволення. Так у преферанс награвся, що наприкінці лікування шуми у серці з'явились. А у шлунковому позаторік мені не сподобалось — дієта! Самі розумієте, після 100 грамів — протерта кашиця. Через тиждень різкий різь у животі почався. А у психів я вдруге. Тут обстановка, можна сказати, здорова.