Брила з гуркотом покотилася донизу…
НІЧНИК
У аванс, значить, рантом кажуть:
— Мужики, в кого діти, здавайте по трояку!
— Гарненька, справа! — кажу. — Нема такого закону! Якщо так, то я більше не народжуватиму.
— Не кричи! — заспокоюють. — Увечері, в середу ранок дитячий організується.
— Інша справа,— оговтуюсь.— Тільки я при дітях пити категорично відмовляюсь.
— Ти свою свідомість, — кажуть, залиш для іншого разу. Трояк на дарунок новорічний піде. Плюс карбованець місцевком докладе.
— Знаю, — кажу, — я ваші подарунки! Нема чого скупитися! Не Восьме березня. Можна і по п'ятірці скинутись і купити людський подарунок. Наприклад, нічник. Річ настільки гарна, що можна милуватись навіть вночі. Якщо, звичайно, безсоння. І перед настільною лампою має безумовні переваги. Все видно, і читати не треба. Загалом, хочу нічник, а якщо треба необхідні довідки і характеристики, принесу.
Тут їм діватись нікуди.
Купили нічник, але не віддають. Дід Мороз, кажуть, під час дитячого ранку вручить. А Дідом Морозом виявився Сергій Панченко з бухгалтерії. Його завжди на такі заходи висувають, бо він у черзі на квартиру стоїть. Тільки з нього такий Дід Мороз, як з мене артист опери та балету. Ну, діти стараються перед Дідом Морозом: хто вірш розповість, хто потанцює.. Мій телепень, звичайно, без вірша пішов. Дивлюсь, тягне дарунок. Розгортаю — крокодил. Тобто не справжній крокодил. А слон з хоботом. Надувний. В мене очі вище окулярів полізли. Схопив я. слона і до Діда Мороза.
— Віддавай, — кажу, — наш дарунок. А то гірше буде! Тут,— кажу, — не Африка, щоб слонів роздавати.
А він справжнього Діда Мороза із себе вдає.
— В нас, — каже, — не крамниця, а лотерея. У мене записано — номер 22. Ось ви номер 22 і одержали.
Тут я почав з себе виходити.
— Цей номер в тебе не пройде! — погрожую. — Нема чого на лотерею спихати. Я сам по три лотереї у аванс беру. Тому бажаю одержати замовлений нічник! Я, може, вже тиждень не сплю, тренуюсь, щоб задоволення від нього одержати й естетичну насолоду.
Загалом, притис його до стіни. Тут він почав викручуватися.
— Чого це, — каже, — ви мене до стіни притисли? Вона брудниться. Якщо ви так наполягаєте, то поверніть перш за все той подарунок, який одержали,
А мій телепень вчепився за слона і нізащо не віддає.
— Видай, — кажу Павленкові, — нічник по-доброму! А то я усю вашу бухгалтерію розкрию. І не подивлюсь, що ти Дід Мороз!
Тут він у амбіцію вдарився. Ну і я, звичайно, не витримав. Відкрив його справжнє обличчя перед усім чесним народом...
А що стосується нічника, то я свого доб'юсь. Я їх врешті-решт по судах затягаю!
ШЛЮБ З РОЗРАХУНКУ
Надумавши одружуватись, Степан Папуш азайшов порадитись із давнім приятелем Костянтином Рахубенком. Той зустрів Степана з розкритими обіймами,
— Вигляд у тебе, брате, як у молодого нареченого. До речі, бачив я тебе якось з прегарненькою дівчиною. Зізнайся, мабуть, весілля не за горами?
— Справді, я про це думаю. Але гризе мене, Костю, хробак сумніву. У такому ділі прогадати — раз плюнути. Он нині багато кажуть — шлюб з розрахунку, шлюб з розрахунку! А ось ти — людина, близька до комп'ютерів, скажи, де він, цей розрахунок, у якому довіднику? Раніше хоч гороскопи були...
— А чого ж, можна й розрахувати, — поміркувавши, несподівано відповів Рахубенко. — Треба тільки закласти ваші дані. Зріст, вагу, колір очей, сімейний стан.
Даних нареченої у Степана при собі не було, але за три дні він був у всеозброєнні. Рахубенко склав програму, машина зробила свої мільйони операцій на секунду і... видала Степанову долю у вигляді невеличкого папірця з дірочками.
— Все нормально! — сказав Рахубенко, читаючи перфострічку. — Можеш спокійно одружуватись.
— Ну, це ще як сказати, — не виявив належної радості Степан. — Бачила б твоя машина її маму, я вже не кажу про квартиру, певне, таке б не порадила.
— Даруй, брате, але ти таких даних не давав. Тепер доведеться складати нову програму, заходь через пару днів...
— З одруженням краще зачекати,— резюмував Рахубеико після одержання результатів.— Машина не радить.
— Їй легко поради давати, — зітхнув Степан,— А тут така дівчина: вродлива, струнка. До того ж без двох хвилин кандидат наук...
— Одразу б так і казав, Струнка, вродлива — це в нас вже є, а що без двох хвилин — зовсім міняє суть, — замислився Рахубенко, — Може вийти абсолютно протилежний результат. Треба по експериментувати.