— Ідіть до Чарівника! — прохрипіла вона, і всі вибухнули сміхом.
А потім ви п’ятеро пішли вниз сходами, співаючи: «Ми йдемо до Чарівника». Твоїй найстаршій двоюрідній сестрі було років дванадцять-тринадцять, найменша дівчинка ледве почала ходити, а всі решта — десь посередині. І хоч ти мала довше волосся і була вбрана в яскраво-синю сукню, я одразу тебе впізнала. Обличчя лишилось таким самим. Усі м’які милі риси були на місці. Ти несла жезл тамбур-мажора й розмахувала ним високо над головою.
— Флоро, Флоро, зачекай! — гукнув твій батько. — У нас гості. Меллорі й Адріан. Із Нью-Джерсі, пам’ятаєш?
Інші діти зупинились, роздивляючись нас, але ти уникала зорового контакту.
— Ми йдемо надвір, — пояснила найстарша. — Ми йдемо в Смарагдове місто, а вона — Дороті.
— Флора може залишитися, — сказав Йожеф. — Хтось інший хай побуде Дороті.
Уся компанія запротестувала, перелічуючи причини, чому це несправедливо й недоцільно, але Йожеф виставив їх за двері.
— Флора залишається. Усі інші повернуться пізніше. Пів години. Біжіть пограйтесь на вулиці.
Ти сиділа поряд із батьком на дивані, але все ще не дивилась на мене. І справді, було щось дивовижне в тому, як синя сукенка й трохи довше волосся змінили все сприйняття тебе. Лише кілька легеньких натяків — і мій мозок домалював решту картинки, повернувши всі перемикачі. Раніше ти була хлопчиком. Тепер ти дівчинка.
— Флоро, ти маєш чудовий вигляд, — сказала я.
— Muy bonita![35] — підтвердив Адріан. — Ти ж мене теж пам’ятаєш, правда?
Ти кивнула, але не відірвала погляду від підлоги. Це нагадало мені нашу першу зустріч під час співбесіди. Ти малювала в блокноті, уникаючи зорового контакту. І довелося докласти деяких зусиль, щоб заохотити тебе до розмови. Здавалося, ніби ми знову стали незнайомцями і починаємо все спочатку.
— Чула, що наступного місяця ти йдеш у перший клас. Ти рада?
Ти лише знизала плечима.
— Я теж іду до школи. Скоро буду першокурсницею в коледжі. У Дрексельському університеті. Вивчатиму педагогіку і стану вихователькою в дитячому садочку.
Схоже, твій батько щиро порадів за мене. Він сказав:
— Це чудова новина!
А потім він кілька хвилин розповідав про те, як вивчав сільське господарство в Угорщині, у Капошварському університеті. І мені здавалося, що він дуже старався надолужити щось відсутнє, намагаючись заповнити обтяжливі паузи.
Треба було спробувати інший підхід.
— Я привезла подарунки.
Я принесла сумку, і присягаюсь: ще ніколи не бачила, щоб дитина так боялась отримувати подарунки. Ти буквально позадкувала від тієї сумки, ніби думала, що там повно змій.
— Флоро, все добре, — сказав твій батько. — Відкрий сумку, будь ласка.
Ти зняла обгортковий папір з першого пакунка — коробки кольорових акварельних олівців. Я пояснила, що ними можна малювати як звичайними олівцями, але якщо додати краплю води, то фарбу можна розмазувати, і ефект буде такий, наче малюєш аквареллю.
— Жінка в художньому магазині сказала, що ними малювати — одне задоволення. Це якщо тобі знову захочеться малювати.
— А які гарні кольори, — сказав твій батько. — Дуже гарний і корисний подарунок!
Ти усміхнулась і сказала «дякую», а потім зірвала обгортковий папір з наступного подарунка — шести восково-жовтих фруктів у коробці, застеленій цигарковим папером.
Ти просто дивилася на мене, чекаючи пояснень.
— Ти не пам’ятаєш, Флоро? Це карамболі, або зоряні яблука. З продуктового магазину. Пам’ятаєш той день, коли ми купили карамболь? — Я повернулась до твого батька. — Іноді, під час ранкових занять, ми ходили в супермаркет, і я дозволяла Флорі купувати те, що вона захоче. Якийсь продукт, але щось таке, чого ми раніше не їли і що коштувало не більше п’яти доларів. І якось ти вибрала зоряне яблуко. Ми вирішили, що воно неймовірне — і нічого смачнішого справді ніколи не куштували!
І тільки тоді ти нарешті почала кивати, наче ця історія здалась тобі знайомою, хоча я не була впевнена в тому, що ти її справді згадала. І тут я зніяковіла. Поривалася забрати геть ту сумку — справді не хотіла, щоб ти розгортала останній подарунок, — та було вже пізно. Ти зірвала папір і витягла маленьку книжечку з назвою «Рецепти Меллорі», яку я надрукувала в копіювальному магазині. Там були записані всі інгредієнти й інструкції для всіх десертів, які ми готували разом — кексів і брауні з вершковим сиром, чарівних батончиків з печива і домашнього шоколадного пудингу.