— Це на той випадок, якщо ти колись знову захочеш їх зробити. Якщо колись закортить скуштувати якийсь із наших старих смаколиків.
І ти дуже ввічливо сказала «дякую», але я була впевнена, що цю книжку покладуть на полицю і більше ніколи не візьмуть у руки.
І раптом мені стало до болю зрозуміло, чому лікарі не хотіли, щоб я приїжджала до тебе в гості: це ти не хотіла мого приїзду. Ти намагалась забути мене. Ти не знала, що насправді сталося в Спрінґ-Бруці, але розуміла, що це було щось погане, бачила, що ця тема неприємна для дорослих, і відчувала, що люди з більшим задоволенням говорять про інші речі. Отож ти рухалась уперед, пристосовувалась до нового життя. І я з приголомшливою ясністю зрозуміла, що ніколи не буду його частиною.
Вхідні двері розчинились, твої двоюрідні сестри маршем зайшли в будинок, тріумфально співаючи: «Дінь-Дон! Відьма мертва!», і прогупали сходами на другий поверх. Ти благально подивилась на батька, і його обличчя почервоніло. Він паленів од сорому.
— Це дуже неввічливо, — прошепотів він. — Меллорі й Адріан приїхали здалеку, щоб зустрітися з нами. Вони привезли тобі дуже щедрі подарунки.
Але я вирішила виручити тебе.
— Усе гаразд, — сказала я. — Я не проти. Чудово, що в тебе так багато друзів, Флоро. Я просто щаслива від цього. Біжи нагору й грайся з ними. Удачі тобі в першому класі, гаразд?
Ти усміхнулась і сказала:
— Дякую.
Я була б удячна ще й за обійми, втім, мені довелось задовольнитися швидким помахом руки з протилежного кінця кімнати. Ти помчала нагору за своїми двоюрідними сестрами, і я почула, як ти радісно приєдналась до них для фінальної пісні, перекрикуючи всі голоси:
— Дінь-Дон! Злюча відьма ме-е-е-е-е-е-е-ртва!
А потім уся ваша кімната сповнилася сміхом і вереском, а твій батько тим часом уважно розглядав свої черевики.
Він запропонував нам ще чаю і кави й висловив надію, що ми залишимось на обід. Пояснив, що твоя тітка Зої приготувала paprikas — щось схоже на тушковану козлятину з яєчною локшиною. Але я сказала, що ми вже, мабуть, підемо. Розповіла, що плануємо їхати в Канаду, збираємось подивитися на Ніагарський водоспад — і далі в Торонто. Ми з Адріаном ще трішки посиділи для годиться, а потім зазбирались іти.
Твій батько помітив моє розчарування.
— Можемо спробувати знову через кілька років, — пообіцяв він. — Коли вона підросте. Коли довідається про всю історію. Я знаю, що в неї виникнуть запитання, Меллорі.
Я подякувала йому за те, що він погодився на зустріч. Потім поцілувала його в щоку й побажала удачі.
@@@
Коли ми вийшли надвір, Адріан обняв мене за талію.
— Усе нормально, — сказала йому. — Я в порядку.
— Схоже, у неї все чудово, Меллорі. Дівчинка щаслива. Вона живе на прекрасній фермі, з родиною, серед природи. Тут розкішно.
Знаю, що так і є, але все ж таки.
Гадаю, я сподівалася на щось інше.
Ми рушили звивистою доріжкою до Адріанової автівки. Він підійшов до неї з боку водія і відімкнув дверцята. Я вже збиралась узятися за ручку, коли почула позаду чиїсь швидкі кроки, приглушені гравієм, і відчула, як ти всім тілом з розгону врізалась у мої стегна. Я обернулась, а ти обхопила мене руками за талію, зарившись обличчям у живіт. Ти нічого не казала, але цього й не треба було. І я ще ніколи не була така вдячна за обійми.
Потім ти вирвалась і побігла назад до свого дому, але перед тим всунула мені в руки складений аркуш паперу — останній малюнок на прощання. І це була наша остання зустріч.
Але я знаю, що твій батько має рацію.
Колись у майбутньому, років через десять-двадцять, ти зацікавишся своїм минулим. Прочитаєш у Вікіпедії статтю про своє викрадення, познаходиш усі чутки про ту справу, навіть виявиш кілька невідповідностей в офіційному поліційному звіті. Ти замислишся над питанням, як це Максвеллам вдалося так довго дурити стількох людей або як це двадцятиоднорічна наркоманка змогла скласти докупи весь пазл. І в тебе з’являться запитання про те, що ж насправді сталося в Спрінґ-Бруці.
І коли такий день настане, ця книжка вже чекатиме.
І я теж чекатиму.
Вдячне слово
Я дуже радий, що Вілл Штеле та Дуґі Горнер погодилися намалювати ілюстрації в цій книжці — задовго до того, як у мене з’явився контракт, чи рукопис, чи навіть чітке уявлення про те, що це можуть бути за малюнки. Дякую, хлопці, за вашу віру в цей проєкт, за чудові ілюстрації і за те, що склали мені компанію під час карантину.