— Привіт, Ведмежатку! Що це в тебе?
Він не відриває погляду від екрана.
— Мені дала його мама вчора ввечері. Раніше він був татів, а тепер — мій.
Малий бере пластиковий стаканчик і набирає воду з крана. Без жодних пояснень несе айпад і стаканчик у барліг.
— Тедді відпочиває від малювання, — пояснює Керолайн. — Через усю цю веремію ми вирішили, що йому не завадять якісь нові інтереси. А в App Store купа освітніх ресурсів. Математичні ігри, фонетичне читання, навіть іноземні мови. — Вона йде через кухню й відчиняє шафку над холодильником, куди Тедді не зможе дістати. — Я зібрала всі його олівці й фломастери і склала ось сюди. Тедді страшенно захопився айпадом, тож, думаю, він цього й не помітив.
Я знаю, що перше правило догляду за дітьми — ніколи не критикувати матір, але не можу позбавитись од відчуття, що це помилка. Тедді отримував справжнє задоволення від малювання, і, на мою думку, неправильно позбавляти його цього привілею. Гірше того: розумію, що це відбувається через мене, бо я не можу перестати торочити про Енні Барретт.
Керолайн помічає моє розчарування.
— Це експеримент. Усього на кілька днів. Можливо, це допоможе нам розібратися в тому, що коїться.
Вона зачиняє дверцята шафки, ніби демонструючи цим, що проблема вирішена.
— А тепер розкажи мені про цю вечірку в будинку Адріана. Ти добре провела час?
— Дуже добре. — І я точно рада змінити тему, бо думаю про наше вечірнє побачення, відколи встала з ліжка. — Ми зустрічаємось сьогодні ввечері. Він хоче поїхати в Прінстон. У якийсь тапас-ресторан.
— О-о-о, ті місця такі романтичні.
— Він заїде по мене о п’ятій тридцять.
— Тоді я постараюсь повернутись додому раніше. Щоб у тебе було більше часу підготуватися. — Потім вона дивиться на годинник. — Чорт, мені треба бігти. Я така рада за тебе, Меллорі! Тобі буде так весело сьогодні ввечері!
@@@
Коли Керолайн іде, я знаходжу Тедді — він сидить у барлозі, зачарований грою Angry Birds. Малий пальцем розтягає гумку і стріляє з гігантської рогатки; він запускає різнокольорових пташок у низку дерев’яних і сталевих споруд, зайнятих свинями. І з кожною новою атакою зривається какофонія вереску, вибухів, ударів, сирен і цуг-флейт. Я сідаю навпроти Тедді й плескаю в долоні.
— То що ми робимо сьогодні вранці? Невеличка прогулянка в Зачарованому лісі? А що скажеш про Кулінарний поєдинок?
Він знизує плечима, люто нашкварюючи пальцями по екрану.
— Мені однаково.
Одна з пташок не потрапляє в ціль, і Тедді нахмурюється, розчарований результатом. Він нахиляється дуже близько до екрана, ніби хоче вскочити в нього.
— Ну ж бо, Тедді. Відклади гру.
— Я ще не закінчив.
— Мама каже, що це для тихої години. Вона не хоче, щоб ти грався цим весь ранок.
Він відвертається від мене, затуляючи планшет своїм тілом.
— Іще один рівень.
— І який завдовжки цей рівень?
Виявляється, ще один рівень триває добрих пів години. Закінчивши, Тедді благає мене зарядити айпад, щоб йому вистачило батарейок на потім.
Ми проводимо ранок, гуляючи в Зачарованому лісі. Я намагаюсь придумати нову історію про пригоди принца Тедді й принцеси Меллорі, але хлопчика цікавить винятково стратегія гри Angry Birds. Жовтими пташками краще атакувати дерев’яні споруди. Чорні пташки можуть руйнувати бетонні стіни. Білі пташки набирають швидкість, скинувши свої яєчні бомби. Насправді це зовсім не розмова; він просто перелічує якісь факти й дані, ніби намагається впорядкувати правила в голові.
Я помічаю срібний полиск серед листя на землі й стаю навколішки, щоб роздивитись, що то. А це — нижня половина стріли; верхня частина з оперенням відсутня, залишився тільки алюмінієвий стержень і пірамідоподібний наконечник.
— Це — чарівна ракета, — кажу до Тедді. — Такою зброєю вбивають гоблінів.
— Круто, — говорить Тедді. — А ще, зелений птах — це птах-бумеранг. Коли він атакує, то завдає подвійної шкоди. Тому я зіграю ним першим.
Я пропоную піти до Гігантської бобової стеблини й поповнити цією стрілою наш арсенал зброї. Тедді погоджується, але при цьому не виявляє особливого ентузіазму. Схоже, він просто відбуває час, з нетерпінням чекаючи, коли ранок закінчиться і ми підемо додому.
@@@
Обіцяю приготувати на обід усе, що Тедді забажає, але хлопчик каже, що йому байдуже, тож я просто готую йому сир на грилі. Поки малий наминає бутерброд, я нагадую, щоб він не користувався айпадом на тихій годині. Раджу йому весело провести час, граючись леґо, або конструктором «Колоди Лінкольна», чи іграшковими свійськими тваринами. А він дивиться на мене так, наче я хочу його надурити, ніби намагаюсь обманом позбавити того привілею, який він заслужив по праву.