Біль був гіршим за все, що я будь-коли відчувала. Це те, чого люди не розуміють про оксиконтин, чи принаймні тоді ми цього не розуміли. За кілька місяців цей препарат перепрошив мій мозок, захоплюючи все більше й більше больових рецепторів, і тепер оксиконтин мені був потрібен, просто щоб жити. Я не могла ані спати, ані їсти, ані зосередитись на заняттях. І ніхто не попередив мене, що це станеться. Ніхто не сказав готуватись до боротьби.
Саме тоді я взялася за своїх однокласників — просила їх понишпорити у своїх ванних кімнатах, у спальнях батьків. Ти б вжахнувся, якби знав, скільки оксиконтину валяється в людей удома. І коли ці джерела врешті вичерпались, у мене з’явився друг, у якого був товариш, котрий знав одного хлопця. Купівлю оксиконтина в дилера дуже легко обґрунтувати логічно. Це ж ті самі пігулки, які мені наказали вживати лікарі. Я купувала ліки, а не наркотики. Але націнка була жахливою, і за місяць я спустошила всі свої заощадження. Три жалюгідні дні страждала від холодного поту й нудоти, перш ніж один із моїх нових друзів-наркоманів запропонував мені дешевшу й розумнішу альтернативу.
Героїн — таке велике страшне слово, хоча це те саме, що й Оксі, але за меншу ціну. Треба просто перебороти відразу до голки. На щастя, на YouTube знайшлося більш ніж достатньо помічного відео — навчальні ролики (начебто для діабетиків), де було детально показано, як знайти вену і як обережно й у правильний момент відвести назад поршень, щоб переконатися, що ти встановив контакт із кровотоком. І щойно я це зрозуміла, все перетворилось із просто поганого на повне лайно.
Я ледве закінчила школу, та й то лише завдяки співчутливим учителям, які мене пошкодували. Але всі тренери розуміли, що відбувалося, тож Пен Стейт якимось чином відмовився від своєї пропозиції. Вони звинувачували автокатастрофу і мої травми, казали, що жодна фізіотерапія не дозволить мені підготуватися до осені, і я не пам’ятаю, щоб це мене розчарувало. Я навіть не пам’ятаю, як дізналася ці новини. На той час, коли вони звернулись до матері, я вже ночувала в Northern Liberties[33], завалюючись на диван нового друга Ісаака, якому було тридцять вісім років.
Після закінчення школи я тривалий час жила лише для того, щоб уживати наркотики і діставати гроші, для того щоб купувати ще більше наркотиків — будь-яких наркотиків. Якщо не було Оксі чи героїну, я вживала що доведеться. Мати витратила купу часу й грошей, намагаючись допомогти мені, але я була молодою і вродливою, а вона — старою, виснаженою і товстою — у неї не було шансів. Одного разу вона сіла на 17-й автобус, і в неї стався серцевий напад; мати мало не померла, поки приїхала швидка й забрала її в лікарню. А я цього навіть не знала, аж поки через шість місяців не опинилась у реабілітаційному центрі й не спробувала зателефонувати матері, щоб порадувати її хорошими новинами. А вона просто подумала, що я клянчитиму гроші, й поклала трубку.
Я телефонувала ще кілька разів, але мати не відповідала, тож я залишала оті довгі й безладні голосові повідомлення, визнаючи, що аварія сталася з моєї провини, і просила вибачення за все. На цей час я жила в «Тихій гавані» і була абсолютно твереза, але вона, звичайно, мені не повірила. Я б теж собі не повірила. Нарешті одного дня мені відповів цей чоловік. Він сказав, що його звуть Тоні, і що він друг моєї матері, і що вона більше не хоче про мене чути. Коли я зателефонувала наступного разу, номер був відключений.
Я не розмовляла з матір’ю два роки. Навіть точно не знаю, що з нею сталося. Проте розумію, що в мене багато, дуже багато причин бути вдячною. Я вдячна, що не заразилась ані ВІЛ, ані гепатитом. Вдячна, що мене не зґвалтували. Вдячна водійці Uber, яка відволодала мене налоксоном, коли я втратила свідомість на задньому сидінні її «пріуса». Вдячна судді, який відправив мене на реабілітацію, а не до в’язниці. Вдячна, що зустріла Рассела й він згодився стати моїм спонсором і спонукав знову почати бігати. Без його допомоги я б ніколи не зайшла так далеко.
Адріан не перериває моєї розповіді. Він просто дає мені говорити й говорити, аж поки я нарешті не доходжу до головного:
33
Колишній промисловий район у Філадельфії, відновлений художниками в 1990-х роках, зараз є жвавим гіпстерським центром із художніми галереями та модними бутиками.