Сюжет-креативність
Третій основний вид мотиваційних історій ґрунтується на сюжеті-креативності. Героєм тут може бути яблуня, плід якої впав на голову Ньютона, що й надихнуло його на формулювання теорії гравітації. Сюжет-креативність розповідає про людину, яка зробила певне відкриття, знайшла відповідь до давньої загадки чи вирішила якусь проблему в незвичайний спосіб. Це сюжет, на якому базується, наприклад, серіал про Ангуса Мак-Гайвера.
Гігантська компанія Ingersoll-Rand спеціалізується на виготовленні шліфувальних станків, які використовуються для шліфування автомобільних кузовів. Компанія завжди славилася повільним процесом просування своєї продукції на ринок. Один працівник, стурбований такою проблемою, сказав: «Свій товар ми просуваємо на ринок довше, ніж наша нація боролася у Другій світовій війні».
Керівництво компанії вирішило вжити певних заходів, аби подолати повільний цикл розробки продукції. Воно сформувало проектну групу, мета якої полягала у створенні нового виду шліфувального станка. На це їй виділили рік. Прихильники традиційних теорій корпоративної культури засумнівалися б у шансах команди. Однак проектна група прийняла низку правильних рішень, зокрема вона застосувала історії для формування нової атмосфери серед учасників команди. Наприклад, перед групою постав вибір: виготовляти нові станки з пластику чи металу? Пластиковим станком користуватися зручніше, однак чи буде він настільки надійним, як металевий?
За традиційним підходом до вирішення проблем компанія спочатку б провела довге та ретельне дослідження пластичності обох матеріалів. Але за справу взялася нова проектна група. Вона мала діяти швидко. Члени команди вигадали менш проблематичну процедуру випробування. Зразки обох матеріалів вони прив’язали до заднього бампера орендованого автомобіля так, щоб вони волочилися по асфальту, а потім протягом певного періоду часу їздили автостоянкою, поки не приїхала поліція та не наказала їм припинити це. Група дійшла висновку, що пластик не поступається традиційному металу. Рішення прийнято.
У межах компанії ця історія отримала назву «тягове випробування». Тягове випробування — це сюжет-креативність, який підкріпив новий підхід команди. За тяговим випробуванням стояла ідея: «Нам все ж необхідно отримати дані, аби прийняти правильне рішення. Нам лише слід зробити це швидше».
Відомий полярний дослідник Ернест Шеклтон дійшов висновку, що злагода між членами його команди була критично важливою для виконання місії. Чиясь незгода могла би призвести до смерті кожного з них. Аби вгамувати плаксиву та буркотливу вдачу деяких учасників своєї команди, він прийняв креативне рішення. Вони повинні були спати у його наметі. Коли команда розділялася на групи, він брав буркунів у свою. Завдяки постійній присутності йому вдалося мінімізувати їх негативний вплив. Сюжет-креативність надихає нас розробляти щось нестандартне, проявляти творчість, експериментувати з новими підходами.
Метою огляду видів сюжету не було допомогти вам придумати власну історію. Якщо ви не пишете творів чи рекламних текстів, ця класифікація навряд чи стане вам у пригоді. Мета — навчити вас визначати історії, які мають потенціал.
Коли стаття про Джареда потрапляє у наші руки, нам кортить одразу знайти її головні елементи. Хлопець стикається з величезними проблемами та долає їх. Це сюжет-виклик. Сюжети-виклики надихають людей боротися з труднощами та працювати наполегливіше. Якщо це те, чого ви прагнете досягти, повірте у цю історію.
Якщо вам сподобалася розповідь про проектну групу, яка розробляла новий шліфувальний станок, або якщо ви намагаєтеся змінити культуру своєї компанії, читайте більше історій, в основі яких лежить сюжет-креативність. Коли почуєте, що хтось із ваших працівників тягає метал автостоянкою, то знайте, що ви рухаєтеся вперед.
Визначте мету своїх пошуків. Вам не потрібно щось придумувати, вам не потрібно вдаватися до перебільшень чи мелодраматичності, які притаманні історіям збірки «Курячий бульйон для душі» (тягове випробування не є мелодраматичним). Вам лише треба помітити той подарунок, який дарує вам життя.
Протягом 1996-го Стівен Деннінг працював у Світовому банку — міжнародній організації, яка надає бідним країнам позики для здійснення інфраструктурних проектів: побудови шкіл, доріг та установок для очищення стічних вод тощо. У той час він працював із країнами Африки, й здавалося, що незабаром йому вдасться зайняти лідерську позицію в організації.