На відміну від Кейт Ґодвін, від Кіпса, навіть від мене (я все ще не могла заспокоїтись, та огидна тварюка досі бовваніла мені перед очима), Костомаха-Фло зберігала свій звичний, навіть дещо насмішкуватий спокій.
— Це ім’я нічого не скаже вам, — мовила вона з гіркотою. — Але вам я скажу найголовніше, — вона зсунула свій бриль на потилицю й почухала жмуток волосся над чолом. — То була одна дорога мені людина. Тепер вона вже мертва. Мені схотілося піти вслід за проявом, схожим на цю людину... Добре, що Кабінс пожбурив у нього соляною бомбою й відтяг мене назад.
— Чудова робота, Джордже, — повільно промовив Локвуд, оглядаючи по черзі кожного з нас. — Якщо врахувати пригоду з Кейт, можна припустити, що ми зіткнулися з...
— З Двійником, — закінчив замість нього Джордж. — Привидом, який встановлює зв’язок із спостерігачем і прибирає риси близької цьому спостерігачеві людини. Чи живої, чи мертвої. Будь-що людину це пантеличить. А далі все зрозуміло. Двійник живиться найяскравішими спогадами та найсиль- нішими почуттями. Тож якщо ви постійно про когось думаєте чи за кимось тужите, стережіться.
— Це не пояснює того, що я бачила, — заперечила я
— Можливо, — погодилася Голлі. —- Але ж Кейт чула голос
Неда Шоу. Напевно, й Бобі почув або побачив когось, за ким просто не міг не побігти. І пропав. І тепер ми не знаємо, де він.
— І нам треба знайти його! — вигукнула Кейт Ґодвін і несподівано заплакала. — Годі вже балачок. Яка різниця. Двійник це чи Тінь? Треба негайно йти і рятувати Бобі!
Кейт стрімголов побігла до сходів, та Голлі встигла схопити її за руку.
— Зачекай. Самій тобі йти не можна!
— Забери свої руки!
Суперечку урвав мелодійний подзвін: Локвуд стукав вістрям рапіри по скляній вітрині.
— Ви тільки послухайте самих себе! Сперечаєтесь ні про що! Ми забули найголовніше правило перебування в будинку з привидами: зберігати спокій! Хай там воно як, цю тварюку не можна підгодовувати своїми емоціями! — він почепив рапіру собі на пояс і провадив: — Жаль це говорити, та я дійшов висновку, що власними силами нам тут не впоратись. Джерело добре сховане й вельми потужне. Тож шукаймо Вернона і тікаймо звідси.
— Це означає, що нам знову доведеться розділитись, — зауважив Кіпс. — Для пошуків.
—Так, я знаю. Хоч мені це й не до вподоби, іншого способу я тут не бачу.
— Гаразд, я згоден. Тільки Кейт нехай теж піде з нами.
— Чудово. Джордже й Фло, Люсі й Голлі. ви залишаєтесь у парах. Той, хто знайде Бобі, нехай подасть сигнал спалахом, і всі інші мають відразу прибігти туди. Потім разом пробиватимемось до виходу. Поодинці не розходитись, на жодні звуки чи постаті не звертати уваги. Це наказ. У парах тримайтесь одне одного так, ніби ви зв’язані мотузком. Які є питання?
Ми з Голлі перезирнулись, проте не сказали нічого.
Пари почали розходитись. Локвуд зачекав на мене.
— Ти така бліда, Люсі, — сказав він. — Ця тварюка, яку ти побачила...
— Ні. все гаразд, — запевнила я, піднімаючи руку. —Ходімо краще шукати Вернона. Час нині працює проти нас.
—Так. я знав, що ти це скажеш. Знаю, яка ти сильна. Добре... Тільки будь обережна.
— Це неважко. — відповіла я. — Тільки... ти справді хочеш, щоб ми знову працювали в парі з Голлі?
Він усміхнувся:
— Авжеж. Ви чудово доповнюєте одна одну.
— Аж ніяк. Я не можу сказати про неї нічого доброго.
Локвуд вирячив очі:
—Доповнювати — не значить говорити. Люсі! Якби ти знала, що часом каже про тебе вона... то вкрай здивувалася б. А команда з вас якнайкраща — чи до вподоби це тобі, чи ні. А тепер замовкни й берися до роботи, — він відвернувся й зник у темряві.
Це було все. що він спромігся сказати мені на прощання. Перед нами пролягали різні дороги...
Шукати зниклого товариша-агента в будинку, повному привидів. — річ не дуже весела. Ба більше — надзвичайно складна. З одного боку, тобі доводиться проводити спостереження на психологічному рівні (без цього не можна — в кожній залі цього клятого магазину плавають Тіні: не наближаються, але й не зникають! А ще тут відчувається щось набагато сильніше й небезпеч ні т е!), а з іншого — просто дивитись і слухати, сподіваючись побачити або почути Бобі Вернона. Насправді ці два методи несумісні один з одним: зосередишся на одному — пропустиш другий, і навпаки. А зрештою тільки й залишиться, що дратуватись і хвилюватись.