Ніхто з нас не сказав нічого у відповідь, та розповідь панни Вінтерґарден зацікавила нас усіх. Гсінновер-Сквер — одна з найпрестижніших площ у центрі Лондона. Виходить, наша клієнтка — особа заможна, ще й із широкими зв’язками, тож успішний розслід зробить агенції неабияку рекламу. А така реклама нам зараз украй потрібна. Тож насамперед ця розповідь схвилювала самого Локвуда.
— Опишіть, будь ласка, нам свій будинок, — попросив він.
— Це особняк доби Регентства, — пояснила наша замовниця. — Він стоїть на розі площі. Має п’ять поверхів. На підвальному поверсі кухня й комори, на першому — приймальні й вітальні, на другому — мої власні покої: бібліотека, музична кімната й таке інше. На третьому — спальні. І, нарешті, на горищі — кімнати для служників, принаймні тих, хто наважився залишитись у мене. Усі поверхи з’єднані крученими сходами з червоного дерева й бересту: їх побудували відомі архітектори Гобс і Кратвел на замовлення найпершого власника будинку.
Я засовалась на стільці. Локвудова усмішка поблякла, а Джордж із тугою дивився на морквяний торт. Нам добре були відомі такі клієнти, як панна Вінтерґарден. Тішаться звуком власного голосу, а ти сиди й слухай їх.
— Так, мої сходи — найкращі на всю площу, — провадила леді. — Найвитонченіші й найвищі. Коли я була маленька, мій батько взяв білу мишку, прив’язав її до хусточки й спустив з горішнього поверху внизу, як на парашуті. І вона...
— Пробачте, панно Вінтерґарден, — Голлі Манро відірвалася від свого записника.—Ми змушені попередити вас: пан Локвуд надзвичайно заклопотаний, і ми маємо не більше ніж годину для розмови з вами. Тому, з вашої ласки, розкажіть нам лише про ті історичні події, які безпосередньо стосуються справи. Прошу вас, переходьте ближче до суті.
Вона коротко всміхнулась клієнтці — я знала, що таку усмішку Голлі вміє вмикати й вимикати щомиті, — й знову схилилася над записником.
Запала тиша, під час якої Локвуд крутнувся в кріслі, щоб поглянути на свою помічницю. Правду кажучи, ми всі зараз вирячились на неї. Джордж із подиву аж рота роззявив, і я подумки зраділа, що в цьому роті зараз немає морквяного торта.
— Е-е... так, — підтвердив Локвуд, — І справді, пора перейти до головного. Отже, криваві сліди. Розкажіть нам про них, панно Вінтерґарден.
Леді замислено поглянула на Голлі Манро й відповіла, стиснувши губи:
— Саме це я й збиралася зробити. Моя розповідь про сходи й стосується справи безпосередньо, бо саме на сходах і з’являються ці криваві сліди.
— Он як! Опишіть нам їх.
— Це сліди босих ніг. що піднімаються сходами вгору. Забруднені кров'ю. З’являються десь по півночі, зберігаються кілька годин і зникають перед світанням.
— А на якій частині сходів вони з’являються?
— Починаються від підвального поверху, а далі тягнуться аж до третього. — леді насупилась. — А може, й вище.
— Що ви маєте на увазі?
— Що вище, то менш виразні вони стають. На рівні підвалу добре видно слід усієї ступні, вище — тільки пальців, а сама ступня поволі блідне.
— Цікаво. — зауважила я. — Ніби хтось ступав навшпиньки?
— Або біг, — припустив Джордж.
Панна Вінтерґарден знову стенула своїми драконячими плечима під кардиганом:
— Я лише переказую вам те, що бачили слуги. А їхні свідчення досить-таки непевні. Може, вам краще поїхати й поглянути самим?
— Неодмінно поїдемо, — запевнив Локвуд. — А в інших місцях ці сліди не з’являються?
— Ні.
— Чим покриті сходинки?
— Дошками.
— Килимів або доріжок немає?
— Немає.
Локвуд затарабанив пальцями:
— А чи знаєте ви щось про можливу причину цього прояву? Скажімо, про якусь трагедію чи вбивство з ревнощів у вашому будинку?
Леді просто-таки наїжачилась. Навряд чи її вразило б більше. якби Локвуд зараз скочив на стіл, порозкидав ногами чашки і вхопив її за носа.
— Звичайно ж, ні! Як мені відомо, в моєму будинку ніколи не траплялось жодного насильства чи злочину... — відповіла вона, рішуче випинаючи вперед свої худі груди.
— Щиро вірю вам... — Локвуд трохи помовчав, дивлячись на вогонь у каміні. — Панно Вінтерґарден, учора в телефонній розмові ви сказали, що це для вас «питання життя й смерті». Сліди, які ви описали, справді тривожна річ, однак я вважаю, що йдеться не тільки про них. Ви більше нічого не хочете розповісти нам?