Історія недвозначно свідчить, що коли робочі місця в дефіциті, то страх перед іще більшим безробіттям стає потужним інструментом в руках тих політиків і тих представників бізнесової спільноти, які виступають проти вжиття активних заходів у сфері екології. Так було, приміром, у тих штатах, де видобування вугілля історично було важливим джерелом робочих місць — попри той факт, що зайнятість в гірничодобувній галузі скоротилася не через закони про збереження довкілля, а через механізацію. Корпорації, які створюють іще меншу кількість робочих місць, аніж гірничодобувні компанії, раз по раз зіштовхують лобами штати й міста, при цьому прагнучи для себе зниження податків, регулярних державних субсидій і цілковитої свободи від регуляторного законодавства.
А за межами Сполучених Штатів та інших розвинених країн може скластися значно небезпечніша ситуація. Як ми вже переконалися, фабричні робочі місця зникають швидкими темпами у світовому масштабі. Можливо, трудозатратне виробництво як шлях до процвітання й добробуту почне зникати в багатьох країнах, що розвиваються, навіть іще до того, як ефективніші сільськогосподарські технології почнуть витісняти людей зі звичного їм сільського устрою життя. Багато з цих країн стикнуться зі значно серйознішими наслідками кліматичних змін, хоча і зараз вони зазнаю́ть значної екологічної деградації. За найгірших обставин поєднання масштабної економічної непевності, посухи й зростання цін на харчі зрештою може призвести до соціально-політичної нестабільності.
Найбільша небезпека криється в тому, що ми можемо зіткнутися зі справжньою катастрофою як наслідком збігу вкрай несприятливих обставин — з ситуацією, коли спричинене технологією безробіття та вплив кліматичної зміни на довкілля розгортатимуться загалом паралельно, підтримуючи і навіть підсилюючи одне одного. Якщо ж ми, навпаки, зможемо взяти під цілковитий контроль передову технологію й водночас чітко визначимо її потенційні наслідки для зайнятості та розподілу доходів, а також пристосуємося до цих наслідків, то в такому разі результат буде значно оптимістичніший. Пошуки правильного шляху крізь ці складні й заплутані чинники і побудова майбутнього, яке забезпечить стабільність і добробут усього людства може виявитися чи не найбільшим викликом нашої доби.
Подяки
Перш за все і більше за все мені хотілося б висловити подяку всій команді видавництва Basic Books, а особливо — моєму надзвичайному редакторові Т. Дж. Келлеру, за те, що він співпрацював зі мною і зробив цю книгу реальністю. Мій літературний агент Дон Фер з літературної агенції Trident Media відіграв важливу роль, допомігши цьому проекту віднайти свій шлях до видавництва Basic Books.
Я також надзвичайно вдячний тим численним читачам моєї першої книги «Вогні в тунелі», які надсилали мені свої пропозиції та критичні зауваги, а також приклади, що демонстрували невпинне й безжальне поширення тенденції до автоматизації в реальному світі. Велика кількість цих ідей і дискусій допомогли мені під час написання цієї книги чіткіше визначитися зі своїми міркуваннями. Зокрема, я висловлюю вдячність Абгасу Ґупті з фірми Mohr Davidow Ventures, який навів мені деякі конкретні приклади, які потрапили на сторінки цієї книги, а також зробив багато цінних зауважень опісля прочитання її чорнового варіанту.
Багато графіків і діаграм у цій книзі були створені завдяки використанню даних з чудової системи FRED (Federal Reserve Economic Data — Економічні дані федерального резерву), наданих Федеральним резервним банком міста Сент-Луїс. Конкретні вибірки використаних мною даних вказані в примітках. Я раджу всім зацікавленим читачам зайти на веб-сайт FRED і попрацювати з цим пречудовим ресурсом.
Я вдячний Лоуренсу Мішелю з Інституту економічної політики за те, що дозволив мені передрукувати його аналіз, що є свідченням вагомих розбіжностей між зростанням продуктивності праці в Сполучених Штатах і винагородою за неї. Дякую також Саймону Колтону за те, що він надав мені ілюстрацію, створену його артистичною програмою штучного інтелекту з назвою «Художник-жартівник».