Анн вважала, що це блискуча думка.
— Хосе, ти міг би заснувати школу танцю. Я знаю декого, хто… — сказала вона в кабіні, знімаючи бікіні.
— Якщо хочеш мене позбутися, то це — найкращий спосіб, — відповів він, зволожуючи її вазеліном.
— Я хочу допомогти тобі, my poor, little Snack.[9] Ти ніколи не думав про власний бізнес? Ніхто не каже тобі танцювати з ранку до ночі. Ти був би директором. Окрім того, тебе чекає розлучення. Ти потребуватимеш дорогого юриста.
Хосе заприятелював із молодим адвокатом Анн. Вони разом ходили на дискотеку, де знімали найкращих дівчат. Коли дівчина не могла визначитися, хто з них їй більше подобається, вони дерли її вдвох. Тоді хлопці розмовляли про розлучення, вважаючи це блискучим дотепом.
— Хосе, ти непогано одружився, ве-е-еликі гроші. — Адвокат поправляв голову дівчині, яка не надто глибоко брала в рот. Хосе мусував її ззаду, притримуючи підстрибуючі сідниці.
Однієї післядискотечної ночі довгонога кралечка очікувально лежала, а він не міг вирости до розмірів чоловіка. Замість гордої настовбурченої чоловічості у нього звисала маленька засоромлена хлоп’ячість. Дівчина чуло поплескала його і взяла до рота. За мить виплюнула.
— Зі мною щось не так?
Він заперечив.
— З тобою?
— Ні.
— Ну то не будемо втрачати часу! — Вона наштрикнулася йому на палець.
Відтак він дедалі частіше давав собі раду саме в такий спосіб. Хосе перестав спати з молодими дівчатами — заощаджував сили для вимогливих клієнток. Вони не вдовольнялися віртуозністю його довгих пальців і французькими поцілунками. Вони хотіли мати справного хлопця. За що, власне, й платили.
Не допомагали ані таблетки з мушок, ані вітаміни. Для бабисьок, котрі шаліли за Хосе, його імпотенція стала б великим розчаруванням. Він втратив би коханок і гроші.
Хосе навідався до дивакуватої малярки. Та принаймні не жадала банальної копуляції. Вона зав’язала йому дірявою чорною хустиною очі, пензлем підмалювала вусики.
— Ти Зорро! — наказала вона. — Скачи галопом і лупи мене шпіцрутеном!
Об’їждження вкритої синцями, персатої товстухи допровадило Хосе до спазмів сміху. Він зняв маску, поцілував мисткиню в уста. Вона була прибацана, він — хворий.
Доктор визнав Хосе винятково здоровим. «Звичайна перевтома. Дайте собі два тижні відпустки від усього. Якщо стан не покращиться, я відправлю вас до фахівця». — Він приписав йому зміцнюючі таблетки.
Хосе вирішив зникнути із Стокгольма. Він залишив Анн звістку, що виїжджає до Мексики. Хосе не був певен, чи повернеться.
У рідному містечку він самотньо навідувався у старі закутки. Колеги познаходили роботу в більших містах. Вони поверталися, як і він, відвідати родичів, похвалитися набутим добробутом. Батьки Хосе захоплено роздивилися фото онуки, будинку, автомобіля. У ньому віджила давня фантазія, він брехав про Інґрід і навчання в університеті. Після перших кількох днів Хосе зрозумів, що не зостанеться. Він не пасував ані до них, ані до свого минулого.
Хосе бурлакував околицями. Озеро, в якому він учився плавати, зміліло. Воно нагадувало велетенську рибину, викинуту на пляжний пісок. Луска хвиль тяжко підносилася на тілі, від якого відгонило намулом.
Хосе зазирнув до старої Кабірос. Її будинок — купа каміння, прикритого соломою, — стояв на пустирищі, біля піщаного шляху до села. Кабірос, напівіндіанка, рідко навідувалася до містечка. Загорнувшись у хустку, вона з’являлася у дні торговиці, розкладала хустку на землі, сідала навпочіпки й ворожила на картах.
Кабірос його любила. Він ніколи їй не докучав. Вона могла його почастувати тільки водою. «Пий, вода гарна, і ти гарний», — схопила вона його за рукав покрученою ревматизмом маленькою рукою у формі курячої лапки.
Він хотів залишити їй грошей. Стара зневажливо пхикнула. Слина зі щербатих уст капнула на жмутик банкнот.
— За гроші я ворожу. За великі гроші, — Кабірос зважила на долоні платню, — я багато що скажу.
Вона наказала йому витягнути шість витертих до білизни карт. Зітхнула.
— Щось погане? — занепокоївся Хосе.
— Скільки живу, ще не бачила такої ворожби! З великого нещастя чекає тебе велике щастя. — Вона потерла карти об чорну спідницю.
— Щось іще?
— Більше не можна отримати ані тут, ані там. — Відвідини були завершені. Кабірос всілася на призьбі хати. Хосе поглянув їй в очі, якими вона, не мружачись, вдивлялася у сонце. Старенька була сліпа.