Розмазана, фалічна форма рухалася, наче маятник, перед очима.
Хосе прокинувся від ранкової ерекції. Незначної, але ерекції. Першої за три місяці. Він дивувався їй, наче зникаючій арці веселки.
Через тиждень доктор був переконаний в успішності терапії. Він вирішив прискорити її.
— Аби швидше увійти в гіпнотичний стан і легше з нього вийти, я даю просунутим пацієнтам пароль. Прошу сказати слово, яке ніхто не скаже випадково у вашій присутності.
Хосе пригадав дитячі лічилки з індіанських заклять.
— Котетохе — може бути?
— Чудово, — вписав до комп’ютера Мендес. — І друге.
— Гвамвачиль.
— Вони щось означають?
— Перше не має значення, друге — дерево.
— Ще одна сесія, і, починаючи з нового навчального року, ви будете примою і в навчанні, і в ліжку, — пообіцяв доктор.
Вийшовши від Мендеса, Хосе зазирнув до цукерні. На вітрині його зацікавив шоколадний глобус. Америки нагадували пісочний годинник. Пісок із Північної пересипався перешийком Мексики, через пустелю, до Південної.
Останню сесію Мендес розпочав спогадами.
— Мій батько мав прізвище Тейтельбаум. В Аргентині краще звучало Мендес. А ваше прізвище?
— Його ніхто не міняв. Навіщо?
— Здогадуюсь. Вас не цікавило його значення?
— Воно очевидне.
— Так, іспанською воно зрозуміле, але в санскриті це слово означає аскезу, самоумертвіння плоті. Жодних жінок, алкоголю. Медитація та йога.
— Я й не знав.
— Стара звичка дошукуватися етимології слів, ще з хедеру. Індуський «тапас» призводить до осяяння.
Хосе не цікавила йога. Мендес приспав його та розбудив через півгодини. Доктор включив магнітофон. Крикливий голос белькотів незрозумілі звуки.
— Ви щось із цього розумієте? — Мендес перекрутив запис на початок.
— Ні.
— Це ваші, сказати б, слова. Спершу ви говорили цілком розсудливо. Ви піднесли палець угору і сказали: «Перше прочитання сну». Пізніше ваш голос змінився, ви не хотіли зупинятися, то я був змушений вигукнути: «Гвамвачиль!» Ви ніколи не розмовляли індіанською?
— Ніколи, — Хосе гадав, що він і далі спить.
— Може, нянька була індіанкою?
Хосе покрутив головою.
— Індіанською?
— Знаєте, один із моїх пацієнтів розмовляв валлійською. Виявилося, що в дитинстві він чув по радіо валлійські пісеньки. Прошу взяти з собою касету і, коли виникнуть якісь проблеми, телефонувати мені.
Хосе в напівсні пройшов коридором. Його розбудив гамір вулиці. На розі він зазирнув до цукерні. З шоколадного глобуса вигризли півсвіту.
Хосе зателефонував до Анн фон Трот:
— Навідайся завтра. Так, я повернувся. Я дуже тішуся, що побачу тебе. Лягаю спати, у мене голова розколюється від болю.
Перед сном він слухав Мендесову касету. Тепло розливалося з рук на плечі, потім по всьому тілу. Голос доктора стих, включився запис останньої сесії. До нього ще долинали заколисуючі незнані звуки.
«Дехто розмовляє крізь сон, інші — самі з собою. Звідки у них певність, що вони прокинулися?» — подумав він, засинаючи.
І почув: «Друге прочитання сну». Хтось говорив його голосом: — «Я — потік крові. Удари серця. Коли я палаю, — я бог сонця, коли дує вітер, — я смугаста змія. Ми уклали братерство по крові, коли ти калічив пальці на моєму камінні. Я перелив тобі холодну кам’яну кров. Ти пізнав таємницю. Сни, обплутуючи голову, розм’якшують думку і кришать кістки. Індіанці тікали з кам’яних міст, боячись снів. Вони покидали здобуту ворогом фортецю».
Вони боронилися гірським кришталем. Не знаючи нічого твердішого, різьбили з нього черепи для жертвоприношень. Сни кришталевих черепів були прозорими. Їх обмивали водою.
Сни обмивають людські голови. Вони обкурюють їх димом спогадів і передчуттів. Індіанці знали, що надійде сонна хвиля, в якій потонуть думки. Вона вища за мури міста. Вона занурює в шаленство. Коли та хвиля наближалася, вони снили нею, насичену густим димом, — важкий сон без марень, від якого не можна прокинутися. Щоночі вони вкладалися спати в іншому місці, незачепленому снами. Коли якогось ранку предмети втрачали барви і звичайну вагу, це означало, що наближається найдужча хвиля. Речі ставали ураженими снами, непридатними для яву.