Я посварилася з Войтеком в італійському ресторані. Він, не питаючи, замовив ossobuco — тушковану телятину.
— Улюблена страва мафіозі. Не знаєш? В американських фільмах хлопці з Сицилії кричать: «Ossobuco за рецептом mammy!»
Мені не хотілося жиру, калорій, десерту. Ми сиділи насуплені. Милий вечір. Червоний від люті Войтек м’яв сигарету і лаяв дивачок останніми словами. Я змусила себе з’їсти м’ясо, потім крем. Він відвіз мене додому.
— Цьом, па! Повертайся до себе! — попрощалася я з ним. І негайно прийняла для очищення лаксиген. Скільки гидоти було б у мені до ранку!
Наші з Войтеком стосунки зіпсувалися. Мені не хочеться сексу. Не тому, що я не кохаю Войтека або відчуваю до нього нехіть. Просто я не думаю про секс. Мене не збуджує навіть душ, який обмиває теплом отвір. Колись вистачало хвилини, і я вже плавилася від насолоди, обливаючи водою рожевий ґудзичок. Але бувають у житті такі миті, коли секс перестає існувати. Про це була стаття в журналі. Гормональні зміни? У мене затримуються місячні… а якщо це вагітність?
Гінеколог виключив вагітність. Приписав нюхати кролячий послід. Активізує гормони. Лікар дудонів: «Прошу більше їсти!» Лякав анорексією. Аноректички змушують себе не їсти. Я їм, але раціонально. Дієтою я вилікувалася від шкірних захворювань, болю голови. Я випромінюю енергію. Ходжу в басейн. На роботі не відчуваю втоми. Я ніколи не була такою здоровою.
Ми не поїдемо з Войтеком до Мюнхена. Я це передчувала. Дедалі більше моїх передчуттів збуваються. Я виходжу з дому і міркую: «Зараз зустріну Ельку» (це неможливо: вона живе під Варшавою) — і зустрічаю. Кажу собі: «Наступний автобус буде 175» — і приїжджає. Войтек має додаткову роботу в Кельцах. Мусить працювати за двох, бо брат захворів. Я ставлюся до цього спокійно. Кохає — то будемо разом, ні — не трагедія.
Моє життя чудове, таке легке, безпроблемне. Я викинула старі меблі. Зосталося японське ліжко й квіти. У кухні стіл, одне крісло. У шафках чисто. Ніяких жирів, калорій. Свіжі фрукти, соя, сирок. Сто грамів сої містять більше білка, аніж суп, друге і десерт, разом узяті. При моєму зрості я повинна важити 55 кілограмів. Я дрібнокоста, отож 48 кіло — саме те, що треба. Але не зашкодить зменшити й до 45 — кілька необережних кроків — і ми при 50. Я знайшла чудову книгу — Лікування голодом. Упродовж тижня — підсолоджена вода, і людина чиста, мов новонароджена. Я повинна ліквідувати останню складку жиру на животі. Вона з’являється, коли, нахиляючись, я торкаюсь руками підлоги. І далі немає місячних. Я цим не переймаюся. Я відчувала себе ганчіркою, що набрякає кров’ю. Щомісяця мене болісно викручували, витискаючи кров.
У басейні крижана вода. Я не входжу довше, аніж на п’ятнадцять хвилин, мене трясе. Я просиджую в барі, п’ючи мінеральну воду. Два товстуни в халатах сперечалися про зміну уряду. Чи президент розвалить коаліцію? Перш ніж допити пляшку до дна, я знала, що відбудеться таємне порозуміння із шефом опозиції. Я ледь не захлинулася від здивування. Звідки такі думки?
Я відчуваю себе позиченою фізіології. Мушу харчувати тіло, носити його із собою, тоді як всередині я почуваюсь кимось іншим. Безтілесним.
На роботі копірайтер відібрав у мене газету:
— Ти сама не піднімеш її, затяжка вона.
Я тріпонула його газетою по вусі. Він облився водою з чайника. Ще краплі не впали на підлогу, як я промовила:
— Перегони виграє ряба кобила.
Хлопець здивувався:
— Відколи ти знаєшся на конях?
— На яких конях? — не втямила я, про що йдеться.
— Ти ж бачила, що я зазирнув у газету, в розділ спортивної хроніки, щоб поставити завтра на коней.
— Нічого я не бачила, я знаю.
Цікаво, чи мала я рацію. Президент домовився із лідером опозиції, і вибухнув скандал. Я передбачила це тиждень тому.
Додому я поверталася автобусом. Люди гапилися на мене: з інтересом? Подивом? Я добре вбрана, у дороге, фірмове шмаття. Обличчя доглянуте, делікатне, чиста шкіра без висипки. Я дбаю про лінію. Напевно, я виглядаю непересічною дівчиною. Старший пан поступився мені місцем, джентльмен.
Ізсередини у мене встромився стилет. Він роздирав мої нутрощі. Я ковтнула дві таблетки лаксигену, і лише тоді полегшало. Соя зовсім не така легкотравна. Я споживала її тільки задля білка. Після тієї судоми бажання їсти зникає. У перші дні голодувань мене трохи теліпає і я ослаблена. На третій-четвертий день — приємна свобода. Жвавість думок, легкість рухів. Чи могло би мене вбити погане випорожнення? Розсадити кишки і дістатися до очеревини? Іноді мені здається, що кал перемішується з кров’ю. З червоної вона стає брудною, і від мене відгонить смородом. Химера, звичайно.