Те, що я бачила в цьому жахливому механічному інтер’єрі, який був внутрішньою частиною моєї будівлі, те, що я бачила, було змайстрованими речами, напрочуд прикладними і для практичної мети.
Але щось від загальної, жахливої природи — що пізніше я відчую на собі — щось від фатальної природи фатально відтвориться в руках сотні практичних робітників, які працювали над водопровідними та каналізаційними трубами, не знаючи, що вони зводили ці єгипетські руїни, на які я тепер дивилася очима з моїх пляжних фотографій. Лише пізніше я дізналася, що бачила; лише пізніше, побачивши таємницю, я впізнала її й зрозуміла, що вже бачила її раніше.
Я кинула запалену цигарку донизу і відступила, безсоромно сподіваючись, що жоден із сусідів не запідозрить мене у цьому вчинку, бо робити таке заборонив консьєрж.
Потім я обережно висунула голову і подивилася: я не могла навіть здогадатися, куди впала цигарка. Безодня мовчки поглинула її. Чи я думала в той момент? Принаймні, я думала ні про що. Або, може, про випадок, в якому сусід бачив, як я робила той заборонений жест, що зовсім не пасував культурній особі, якою мене уявляли, і це змусило мене посміхнутися.
Потім я попрямувала у темний коридор, що вів до покоїв прислуги.
Потім я попрямувала у темний коридор, що вів до покоїв прислуги.
У коридорі в кінці квартири поглядали одне на одне двоє невиразних дверей: службовий вихід і кімната покоївки. Нетрі мого дому. Я прочинила двері до купи газет і темного нагромадження мотлоху і бруду.
Втім, коли я відчинила двері, мої очі примружилися від реверберації і фізичного задоволення.
Бо очікувала, що там темінь, яка збиває з пантелику, натомість кімната являла собою чотирикутник білого світла: мої очі примружились, захищаючись.
Близько шести місяців — стільки часу зі мною жила покоївка — моя нога не ступала туди, і мій подив спричинило те, що я зайшла в абсолютно чисту кімнату.
Я очікувала побачити темряву, підготувалася до того, щоб навстіж відкрити вікно і впустити до затхлої темряви свіже повітря. Чого я не очікувала, то це того, що покоївка, нічого мені не сказавши, привела кімнату до ладу на свій розсуд, і зі зухвалістю господині, позбавила її функції сховища.
Я тепер споглядала з порога кімнату, де панував спокійний порожній порядок. Покоївка без попередження створила в моєму прохолодному, затишному і вологому будинку суху порожнечу. Тепер це була чистісінька і світла кімната, немов одна з тих, які можна вгледіти в божевільні, звідки прибирають небезпечні предмети.
Тепер тут через порожнечу зосереджувалися реверберація плит, цементних терас, розпрямлених антен усіх сусідніх будинків і відблиски тисячі вікон сусідніх будівель. Кімната, здавалося, розміщена на цілий рівень вище за саму квартиру.
Як мінарет. Таким було моє перше враження: мінарет, що пливе над безмежністю простору. Тієї миті це враження викликало в мені лише фізичний дискомфорт.
Кімната не була правильним чотирикутником: два її кути були трохи ширшими. І хоча так насправді і є, мені вона видалася такою, немов мій зір спотворює її. Вона мала вигляд зображеного на папері чотирикутника: такого, яким я його й уявляла — вже деформованим через його лінії перспективи. Усталення похибки зору, наочність оптичної ілюзії. Не зовсім правильні кути наводили на думку про крихкість його основи, ніби мінарет не був вбудований у квартиру або будинок.
З порога я бачила, як застигле сонячне проміння розрізало посередині чорну тінь стелі і третину підлоги чіткою лінією. Після цих шести місяців постійне сонце оптично викривило соснову шафу та оголило побілені стіни, ще більше їх відбіливши.
І саме на одній зі стін, здивовано відступивши, я побачила несподіваний мурал.
На побіленій стіні біля дверей — тому я досі його не помічала — майже в натуральну величину вугіллям були окреслені постаті оголеного чоловіка, оголеної жінки і собаки, навіть голішої, ніж собаки зазвичай. На тілах не було зображень того, що відкриває оголеність, оголеність проявлялася лише у відсутності будь-якого покриття: це були контури порожньої оголеності. Лінії були грубі, наведені відламаним кінцем деревного вугілля. На деяких ділянках лінії подвоювалися, перетворюючи одну риску на тремтливий контур іншої. Сухе тремтіння сухого вугілля.