Звук ключа, що повертається в замку. Двері зі скрипом відчинилися. Сліпуче світло. Рука схопила її за ногу.
…лети, сестричко рейвен, лети…
РОЗДІЛ 3
Цинциннаті, штат Огайо
В інформаційно-аналітичному відділі служби ФБР у Цинциннаті пролунав сигнал. Френк Дуґан відклав чізбургер і крутнувся на кріслі від столу до консолі. Увімкнув захищений канал зв’язку і прочитав повідомлення на екрані.
ВІДПРАВНИК: захищений сервер афінського бюро Інтерполу.
КОМУ: усім національним бюро.
ТЕМА: угруповання «Сімнадцяте листопада»
На картинці широким планом з’явився білявий чоловік з густими вусами, який поправляв чорну пов’язку на правому оці. На стіні у нього за спиною була прибита табличка:
МІНІСТЕРСТВО ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ГРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
ШТАБ-КВАРТИРА ПОЛІЦІЇ ГРЕЦІЇ
ВІДДІЛ З ПИТАНЬ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ
У кабінеті луною рознісся голос:
– Говорить капітан Гектор Еліаде, голова спеціальної групи з питань боротьби з тероризмом афінської поліції. Два дні тому невловиме радикальне угруповання марксистсько-ленінського спрямування «Сімнадцяте листопада» вчинило напад на Афінську психіатричну клініку. Двоє американців загинули, один поранений. Головний лікар Роджер Слейд наклав на себе руки. Його доньку Рейвен Слейд, яка була пацієнткою лікарні, взято в заручники.
Однією із жертв теракту став Ясон Тедеску, викладач, фахівець з античності Вейбриджського університету, штат Огайо, який лежав у лазареті. Згідно з оперативними даними нашої спецгрупи, Тедеску, перебуваючи в еміграції у США, організував законспіровану мережу сплячих агентів з тамтешніх греків.
З перехоплених розмов терористів ми довідалися, що Тедеску готував підґрунтя для союзу «Сімнадцятого листопада» і невстановленого близькосхідного угруповання для організації терактів у Сполучених Штатах, операції під кодовою назвою «Зуби дракона». Інші пацієнти Афінської психіатричної лікарні чули, як Тедеску розмовляв з Рейвен Слейд, а потім намагався її вбити. Останніми словами, які він сказав своїм убивцям, були: «Рейвен знає».
Наше першочергове завдання – звільнити заручницю і допитати її самим. Необхідно з’ясувати, що Рейвен Слейд відомо про планований теракт, перш ніж терористи витягнуть з неї цю інформацію катуванням. Якщо це зробити не вдасться, потрібно змусити її замовкнути й не дати можливості поділитися своїми знаннями з терористами.
Екран почорнів.
Дуґан поглянув на карту світу, що висіла на стіні над консоллю. Балканський півострів був його ділянкою і, перевівшись сюди з Нью-Йорка, він обвів його жовтим маркером. Дуґан простяг руку, висмикнув червону канцелярську кнопку зі столиці Словенії Любляни і встромив її в точку Афіни, Греція.
Задзижчав інтерком.
– Ти бачив повідомлення з Інтерполу? – запитав заступник директора Мейсон.
– Так.
– Негайно зайди.
За кілька хвилин Дуґан, вийшовши з ліфта на синю плюшеву килимову доріжку, вже стукав до кабінету Мейсона.
– Увійди!
Дуґан прочинив двері й побачив сиву голову свого шефа, як завжди, із зачіскою помпадур, що пишною хвилею здіймалася над чолом.
Мейсон міцно зчепив пальці на своєму великому столі із червоного дерева.
– І що ти думаєш, Дуґане?
– Капітан Еліаде натякає, що якщо грецькій поліції вдасться звільнити Рейвен Слейд, її допитуватимуть насильницькими методами. Оскільки вона громадянка США, це справа ЦРУ.
Мейсон кивнув, і його сива чуприна впала на чоло. Поправивши волосся, він промовив:
– Оскільки тепер представники ФБР при посольствах мають право розслідувати злочини проти американців по всьому світу, то це і наша справа теж.
– То ми також займатимемося викраденням Рейвен Слейд?
– І не тільки. Ти – експерт з Балкан, розкажи мені про «Сімнадцяте листопада».
– Це грецьке угруповання з марксистсько-ленінською ідеологією. Крім останнього теракту в афінській психлікарні, на їхньому рахунку ще понад шістдесят нападів на європейців, турків та американців.
– Чим вони відрізняються від інших європейських угруповань?
– Відмінність велика. За двадцять вісім років існування особу жодного з членів організації як першого, так і другого покоління не було встановлено, не кажучи вже про те, що жодного з них не впіймали.
– Зараз їм вже десь під п’ятдесят. Як так вийшло, що нікого не схопили?