– Вони влилися в грецьке суспільство, ставши лікарями, викладачами, механіками чи скульпторами, прості люди, якщо коротко. У своєму іншому, таємному житті вони й досі мстяться за своїх убитих і поранених товаришів, хитро організовуючи теракти.
– Мені здається, чи у твоєму голосі справді бринять нотки поваги?
Дуґан знизав плечима.
– Восени 1973-го студенти Афінського політехнічного університету влаштували акцію протесту проти диктаторського режиму полковника Ґеорґіоса Пападопулоса. Сімнадцятого листопада її жорстоко придушили військові та поліція.
– А звідки тоді злість на нас?
– Як я казав, вони – марксисти. У час боротьби комуністів з тиранським режимом короля Константина побутувала думка, що ліве крило зазнало поразки саме через втручання ЦРУ. Після путчу до влади прийшов Пападопулос. Студенти, яким, як ти зауважив, уже за п’ятдесят, так і не пробачили європейцям, американцям і теперішній грецькій владі. І в результаті ми маємо два покоління підпільних бойовиків.
Мейсон хруснув пальцями.
– Звістка про можливий союз «Сімнадцятого листопада» з радикальними ісламістами задля чергового масштабного теракту на нашій території викликала у Вашингтоні справжню бурю. Телефонував директор. Він хоче, щоб ти повернувся до нью-йоркського бюро й поговорив з їхнім провідним фахівцем із Близького Сходу.
Дуґан відчув, як у нього задрижали ноги. Стиснув руками коліна, щоб угамувати тремтіння.
– Назад до Нью-Йорка?
– Пробач, Дуґане. Я знаю, що ти попросив про переведення після одинадцятого вересня, але це всього лише на день-два.
– Чому я?
– Балкани – твоя парафія. Ти був у Греції і вивчав теракти «Сімнадцятого листопада». Нам треба з’ясувати, що відомо Рейвен Слейд, до того, як вони витягнуть це з неї катуваннями. Можливо, фахівець із Близького Сходу в Нью-Йорку допоможе тобі вирахувати ісламських екстремістів, з якими хочуть об’єднатися греки.
– Дивно, що православні греки злигалися з мусульманами, – зауважив Дуґан.
– От і розкопай нам групу, що пішла на такий мезальянс.
РОЗДІЛ 4
Афіни
Стрілянина захопила Фей Сойєр зненацька, коли вона спостерігала за Рейвен крізь перегородку сестринського посту. Коли новий пацієнт зірвав з обличчя пов’язки, вона здогадалася, що він, найімовірніше, із «Сімнадцятого листопада», проте час розкривати своє справжнє ім’я ще не настав.
Вона швидко зняла халат і надягла спідницю й блузку. Історія хвороби Рейвен лежала розкрита у неї на столі. Фей схопила її і вибігла через задні двері. Її бурий мінівен був припаркований у провулку. Втекти було неважко, та спершу вона простежить, куди терористи повезуть Рейвен.
Не вмикаючи передні фари, вона об’їхала лікарню і зупинилася неподалік від головного входу. Відкрила бардачок, дістала звідти пістолет.
Фей сіла на хвіст чорному седану. Він довго петляв і їздив туди-сюди, та врешті-решт зупинився біля непоказної будівлі, на першому поверсі якої була крамниця вживаного одягу. Вона припаркувалася, так і не ввімкнувши фари. Двоє чоловіків затягли Рейвен у будинок і поїхали геть. За кілька хвилин у вікні на другому поверсі спалахнуло світло. Принаймні вона тепер знає, де викрадачі переховуватимуть Рейвен.
Вона під’їхала до пустиря в передмісті Афін і з’їхала з дороги. Витягши один зі своїх одноразових мобільних телефонів, Фей набрала багатозначний іракський номер.
Клацання.
– Хто телефонує?
Вона впізнала голос Набіли, ад’ютантки генералки Ріани Гассан.
– Це майорка Фатіма Саїд.
– Аллах акбар, – промовила Набіла.
– Так, слава Аллаху. З’єднай мене з генералкою Гассан.
– Вона наглядає за танковими маневрами. Я переадресую дзвінок на її захищений номер.
За кілька секунд у слухавці пролунав різкий жіночий голос.
– Салам алейкум, майорко.
Вона уявила рум’яне обличчя головнокомандувачки, обрамлене оливково-сірою хусткою, з-під якої вибиваються пасма білявого волосся, її м’язисте тіло, що туго напинає уніформу.
– Алейкум салам, генералко.
– Добре, що зателефонувала. Рада, що ти в безпеці, Аллах акбар.
«Так, Бог величний», – подумала Фатіма і швидко відповіла:
– Нам, Аллах акбар.
– Ти отримала підтвердження нашого союзу із «Сімнадцятим листопада»?
– Ще ні, генералко.
Вона переповіла, що сталося в лікарні.
– Перш ніж Ясона Тедеску застрелили, він змусив свою улюбленицю Рейвен процитувати якийсь текст, а тоді спробував її задушити. Гадаю, нам не слід вступати в контакт із «Сімнадцятим листопада», доки не довідаємося, яку інформацію вони від неї отримали.