РЕФЕРЕНТ. Сеньйори, панове, дозвольте від імені уряду і від імені присутніх подякувати визначним науковцям сучасності за бездоганно виконану роботу і за участь у прес-конференції. Побажаємо їм щасливої дороги і великих успіхів у праці на благо людства, особистого щастя (оплески, вітання; Омбре, Бакст, Мешта виходять). Не хвилюйтеся, панове журналісти, доктор Орансіо залишається, у нас, хвала господу, ще є кому провести шановних гостей, а інтереси батьківщини понад усе. Продовжуємо роботу!
ЗАПИТАННЯ. Містер Бакст розповів про специфічний «театр», котрий можна, виявляється, використати по-різному: і на добре, й на шкоду…
ОРАНСІО. Зрозумів вас. На жаль, психіатрів у республіці можна перерахувати на пальцях. Ні в державних, ні в приватних клініках згадувані методи не практикуються: ми надто бідні. А значить, і антиметоди…
ШЕФ ПОЛІЦІЇ. Це перевірено!
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Тому й бродять у нас божевільні вулицями!
ОРАНСІО. Тому, на жаль…
ЗАПИТАННЯ. А коли цю трійцю з-за кордону закинули?
ШЕФ ПОЛІЦІЇ. Митниця категорично заперечує: такі «не проходили». А не помітити їх важко.
ЗАПИТАННЯ. А коли таємно перейшли кордон?
ПРОКУРОР. А коли їх марсіани нам підкинули?! А коли це роботи? Варіантів можна навигадувати безліч! А це — випадок, сліпий випадок! Щоб не трапилося з Кемпесом — автокатастрофа, підсковзнувся і невдало впав, інфаркт — все одно, така вже психологія, ми б підозрювали вбивство: аякже, чоловік закручений у політичну боротьбу! А на нього нарвалися божевільні… Вважайте, що це зрідна автокатастрофі. Всі ж під богом ходимо! Та й давайте подумаємо: чому саме Кемпес? Є ж багато фігур крупніших, господи одведи! Чи не так?
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. А яка різниця? Порох є, була б іскра…
ПРОКУРОР. Одначе давайте дотримуватися правил гри! Виходьмо з очевидного: хоч ситуація у країні і справді складна, та коли від кожної тіні сахатися, впору самим, добровільно, йти в божевільню. Життя — це стихія, чого в ньому тільки не трапляється. Будьмо розважливими. Пожежу легше попередити, ніж загасити. Не треба робити з мухи слона. Будьте певні, що кожна версія про всяк випадок буде опрацьована поліцією до кінця. В тому числі й ваші гіпотези, гм… деякі. Хоч це й даремна витрата сил і коштів. Ну а з «Аль Капоне» і К°, гадаю, справа ясна. Вони будуть ізольовані від суспільства. За власні вчинки не відповідають, суду не підлягають, свідками виступати не можуть. Нам залишається подумати над тим, щоб подібного більше не траплялося. Вирішуючи складні соціальні проблеми, не забудьмо й про цю.
ЗАПИТАННЯ. Ви обіцяли нам останню зустріч з ними…
ОРАНСІО. Будь ласка!
ШЕФ ПОЛІЦІЇ. Це можна! (Вводять «Аль Капоне», він у наручниках, «Вельвет» у гамівній сорочці з зав’язаними спереду довгими рукавами).
ВЕЛЬВЕТ (співає). А на Флоріді
ді-ді-ді-вчатка
ді-ді-ді-ді-ді…
ЗАПИТАННЯ. До них можна звернутися?..
(В залі пожвавлення).
ОРАНСІО. Скільки завгодно!
ШЕФ ПОЛІЦІЇ. Пане «Аль Капоне»…
«АЛЬ КАПОНЕ» (сідаючи, підкреслено). Містер Аль Капоне…
ШЕФ ПОЛІЦІЇ. Вибачте — містере «Аль Капоне», перед вами — журналісти, вони б хотіли про дещо запитати у вас.
«АЛЬ КАПОНЕ». О, прошу! І, сподіваюся, вони доповнять історію моїх славетних подвигів.
ЗАПИТАННЯ. Розкажіть про останній з них!
«АЛЬ КАПОНЕ». О, панове! Банки, банки… (Мрійливо посміхається) Але ж ви розумієте… (Кивок у бік поліцейських). Секрет!
ЗАПИТАННЯ. Аль Капоне, здається, не знав іспанської?
«АЛЬ КАПОНЕ». «Аль Капоне» знає всі мови світу!