Хома, слухаючи, все дужче супився, і людське тепло в погляді його лівого ока перевелось, либонь, на руді миші, а в погляді правого – зійшло на пси. Рум’янець зі щік злиняв, наче лизень злизав, і сяйво незагнузданого ума згасло на чолі, наче мітлою зметене.
– Де, де? – поспитав Хома чистою українською мовою з неповторним подільським акцентом.
– В ембріонах. Із цією метою ми використовуємо військові марші періоду «третього рейху». Маршовою музикою обробляємо кормові продукти, що містять перетравний протеїн, а також кальцій і фосфор. Причому віддаємо перевагу військовим маршам, записаним на платівки й на стрічки в період окупації Польщі і Франції, Чехословаччини та Греції, аншлюсу Австрії. А також перших місяців війни проти Радянського Союзу. Досліди показали, що фашистська маршова музика, зіграна військовим оркестром і записана на платівки чи стрічки після поразки збройних сил вермахту під Москвою та Сталінградом, на Малій землі чи на Дніпрі, вже не справляла того ефекту на ембріони.
– Чому? – буркнув старший куди пошлють.
– Очевидно, тому, що після поразок від Радянської Армії у виконання маршової музики вже підсвідомо закрався ідеологічний сумнів, не стало попереднього фанатизму. Ембріони поросят виявились дуже чутливими до цієї фальші, і, щоб уникнути браку в їхньому такому ранньому вихованні, ми повинні бути дуже обережні, коли маршовою музикою обробляємо протеїн, кальцій чи фосфор. Маємо вчитись на чужих помилках, щоб уникнути своїх власних. Ми повинні випускати першосортне гарматне м’ясо, інакше історія нам не вибачить нашої політичної короткозорості чи ідейного ґаволовства... Хочу додати до сказаного, що горох та люпин, макуху і шроти ми обробляємо промовами Ґеббельса. Молочні відвійки, сколотини, молочну сироватку, рибне і м’ясне борошно обробляємо виступами Ріббентропа. Ця додаткова обробка сприяє тому, що гарматне м'ясо набирає ніжного, солодкого смаку.
– Сокира гостра, мотика їй сестра, – загадково озвався Хома, в обоє вух ловлячи оте казання, та з жодного не випускаючи.
Істеричний виступ біснуватого фюрера, що транслювався по радіомережі свинарського комплексу, обірвався. Натомість почувся рев бомби, що, очевидно, падала з літака. Рев той ближчав і ближчав, перетворюючись на пронизливий свист. Чоловік-циркуль задоволено стежив, що свиноматки по клітках ні злякались, ні зраділи, зате поросята-сисуни спізнавали тваринні емоції, схожі на дитячий безпосередній захват, на веселе шаленство. Бігали по клітках, стикались писками-п'ятаками, перевертались і щасливо кувікали. В їхніх очицях палахкотіли язики фанатичного світла.
– Ми виховуємо поголів'я сисунів у атмосфері військових позитивних емоцій. Рев бомби, свист снаряда, виття міни повинні стати для них дорожчі, ніж рохкання матері льохи... До речі, вже в такому віці ми починаємо підгодовувати їх баварським пивом. З цією метою збудовано пивний завод, технологію якого закуплено в Західній Німеччині. Хоча дехто скаржиться, що варимо баварське пиво не зовсім тієї кондиції, якою може похвалитись Баварія. Дехто висловлюється за те, щоб наш свинарський комплекс перенести ближче до баварського пива в Баварію, проте, остерігаючись усяких політичних ускладнень, ми утримуємось від такої акції.
Чоловік-циркуль, зовні зостаючись незворушним, усе дужче впадав у раж, і довга шия в нього ще більше витягувалась, нагадуючи змію, що раз у раз піднімається над землею.
Тепер вони перейшли в бокс для відлучених поросят. Цей бокс також продумано до найменших дрібниць. Вільне, світле приміщення ділилось на групові станки, кожен із яких мав групову самогодівницю. Милували зір шнекові роздавальники кормів; мистецтво суворого раціоналістичного конструктивізму вгадувалось у строгих конструкціях кормопроводу шайбового транспортера; бункери для зберігання комбікормів нагадували чи то велетенські фугасні бомби, чи то космічні ракети з ядерними боєголовками.