Тепер, коли ви так яскраво побачили старшого куди пошлють, уявіть собі коло нього жінку! Молоду вродливу жінку, яка скидалась на секс-бомбу. Все в неї здавалось рекламним: усмішка прекрасних звабливих уст, погляд блакитних, як альпійська фіалка, очей, а також, звісно, зачіска, яка належала до безумовних перукарських шедеврів. Стрункі довгі ноги нагадували поменшені щогли радіо «Свобода», що так терпляче й безнадійно оббріхує Радянський Союз. Якби півкулі грудей скласти докупи, вони мали б утворити ідеально круглий глобус. Стан її тонкий можна було б охопити золотим перснем, який надівають на вказівний палець. І чи варто говорити, що всі речі її жіночого туалету теж відзначались рекламною впевненістю й закличністю, рекламною спокусливістю й фатальною невідпорністю?
Жінка поглянула на платиновий наручний годинник, оздоблений коштовним камінням, наче хотіла впевнитись у славнозвісній пунктуальності яблунівського колгоспника.
– Від імені фірми дякую за те, що ви прийшли вчасно, – мовила секс-бомба, сяючи перлинами зубів. – Мене звати Мейдж. Прошу!
І привітним жестом руки показала на масивні скляні двері, Здається, від владної і привітної магії того жесту двері самі стали відчинятись, і, звісно, Хомі нічого не зоставалось, як слідом за представницею фірми переступити поріг під’їзду висотного будинку.
– Наша фірма зацікавлена в якнайширшій рекламі, – щебетала зваблива Мейдж, і кожне мовлене її вустами слово здавалося звабливим, сповненим еротичної радіації. – Чим ширша реклама – тим більші прибутки, чим більші прибутки – тим ширша реклама, ви розумієте ланцюгову реакцію цієї закономірності?
– Авжеж, дощ іде – гриби будуть, – за своєю звичкою відповів приказкою грибок маслючок.
Либонь, приглядався він до заокеанської секс-бомби не без цікавості. І не тільки тому, напевне, що давненько рідної жінки Мартохи, спорядженої у пояс цнотливості, не бачив, а тому, насамперед, що від секс-бомби Мейдж не можна було відірвати погляду. Якщо в болоті не без чорта, то що ж тоді казати про сині фіалки Мейдж! І хоч яблунівському колгоспникові годилося б берегти яблунівську честь, та що вдієш, коли чоловіча охота – наче отой дідько в очеретах: одну дудку кида, а другу вирізає.
Поминувши світлий хол, обставлений прозорими меблями (крізь ці меблі можна було дивитись, наче крізь кришталь), чарівна Мейдж і зачарований Хома вступили до приміщення, обладнаного прозорими шафами, прозорими стендами, прозорими колбами. Враження стерильної чистоти було таке сильне, мовби ти опинився на заллятій сонцем вершині Кордільєр, де сліпучо палахкотить сніг, – і Хома навіть примружився під несподіванки.
– Це і є знаменита аптека, передбачена програмою мого перебування в Америці? – не приховуючи отетеріння, поспитав старший куди пошлють.
– Так, – не приховуючи гордості, відповіла Мейдж і так потягнулась угору на струнких ногах, що стала ще тонша в стані: тепер би її просилив через вушко голки. – Сюди на екскурсію потрапляють тільки високі гості конгресу й сенату.
– Так таки та аптека? – знову перепитав Хома, наче від отетеріння став розумом своїм ні богу, ні людям, ні попові, ні наймитові, ні к лавці, ні к столу.
– Єдина в Америці, – мовила Мейдж. – А також єдина в усьому світі. Хоч нам відомо, що Японія мріє про таку саму аптеку.
Наче причмелений тим, що побачив краєчком ока, й тим, що мав іще побачити розплющеними очима, старший куди пошлють повільно наблизився до великої прозорої шафи, де стояло безліч прозорих шкатулок, наповнених прозорим розчином. За якусь хвилю перевів погляд на Мейдж, наче просив секс-бомбу розвіяти його сумніви, що секс-бомба й постаралася зробити, з мінорною веселістю ствердно кивнувши головою.
– Так, ви не помиляєтесь, – мовила Мейдж, і кожне слово її випромінювало еротичну радіацію, якій піддався б і покійник.
– Так багато сердець? – перепитав Хома чистою українською мовою з подільським акцентом.
– Так багато сердець, – підтвердила Мейдж чистою англійською, бо чудово розуміла Хому, хоч, може, не вивчала української мови ні в коледжі, ні в університеті, й тим більше не мала ніякісінького поняття про подільський чи поліський діалекти. – Звичайно, ви бачите не всі запаси. Більша частина зберігається в спеціальних сейфах.
– Так, так, – роздумливо мовив грибок маслючок, який також чудово розумів Мейдж без перекладу, хоч, може, не вивчав англійської мови ні в школі-семирічці, ні в окопах та бліндажах на фронті, ні на тваринницькій фермі колгоспу «Барвінок». Але мусив він розуміти секс-бомбу хоча б тому, що, як то мовиться, не можна йти лісом – і дров не побачити, не мав він права їхать-їхать, а в зубах тримати віхоть, не міг він бути ні богові свічка, ні чортові ладан.