Мабуть, немає потреби розповідати про те, з якими подробицями американське телебачення знімало й передавало в ефір цей неприродний сексуальний акт між гігантським крабом і жінкою. Партнери, вочевидь, були достойні одне одного. Садистська похіть, яка світилася в очицях краба, нагадувала б, либонь, святкові вогні пекла, якби хтось зумів проникнути в пекло й показати його в неприкритій красі. Похіть, яку випромінювали очі жінки, нагадували про блиск і чад казана зі смолою, в якій варять грішників у тому ж таки пеклі...
Потім краб поволеньки рачкував по піску до синьої океанської хвилі, поволеньки зникав у темній глибині, а щаслива жінка лежала під пальмою, й тіло її розіллялось, як драглиста протоплазма.
Кліпнув екран, вигулькнув тип у черепахових окулярах, і зараз він здавався ще більш глистуватим, ніж у попередніх епізодах, і кінська морда його наче дужче витягнулась, подовшавши, а очі то й зовсім нагадували чортів, що вже покрали у фермера не тільки батога й корову, а навіть поцупили пужално й теля. Він обізвався – й знавіснілі цуцики обізвались у кожному слові, наче гризлись між собою за голу кістку.
– Права людини в Америці передбачають повну свободу сексу. Духовної гармонії член нашого суспільства може домогтись тільки на ґрунті повної свободи інтимних стосунків, у які держава не втручається. В Америці гомосексуаліст може стати членом сенату, а збоченець може бути обраний до конгресу. Ми можемо похвалитись не тільки добре розвинутою індустрією проституції та порнографії, а й дитячою проституцією. Американські діти виходять на панель уже з дванадцяти років. Ми досягли великих успіхів також у порнокультурі... Весь світ свого часу смакував подробиці з життя позиченого чоловіка, підозрював про його закоханість у телицю, вважаючи, що почуття до телиці мали далеко не платонічний характер. Звісно, редактори не могли пропустити такі місця в знаменитому романі, але ж ми вміємо читати й купюри, причому в купюрах за давньою традицією ми знаходимо більше підтексту, ніж у самому тексті. Отже, як ви ставитесь до сексу і які погляди на проблеми сексу сповідає правління вашого колгоспу «Барвінок».
Хома скривився так, наче щойно пробував дістати слину з підлоги – й марно.
– А трясця вашій матері! – сказав так тихенько, що навряд чи хто з американців і почув.
– Га? – недочув і телеінтерв’юєр, примружившись так, наче в малу мірку мірявся, а в велику не Вліз.
– А вас... к вашій мамі! – ще тихіше мовив Хома, кривлячись, наче ложку меду закусив перцем.
– Га? –мало не до рота наставив телекоментатор ліве своє вухо, геть обвисле, наче велось тому вуху, гірше, ніж яблунівському собаці на перелазі, а вузький лоб од надмірної пильності повужчав, що тепер на його безмежних просторах не те що курці ніде було б клюнути, а й комару сісти й крові попити.
– А щоб вас у Жито головою! – Шепотів Хома, не в змозі отямитись, і губи йому геть сполотніли, чи то від страху, чи від огиди великої. – Щоб вас пекло та варило, щоб ви на милицях пішли далеко...
– Га? – тулився глистуватий тип до чужого рота вже не лівим вухом, а правим, котре в нього зів’яло-зів’яло, наче славно нажилося, бо зеленого мила дерев’яною ложкою наїлося. Й слова-собачки погавкували: – Аби воно рогом вийшло? Щоб нам на крячки сісти? А щоб нам випадком випасти?
– Як же я тепер до яблунівської скотини підійду? – шепотів Хома голосом тоненьким, як шило. – Та наша скотина сказиться, коли побачить мене після Америки, а Мартоха то й через поріг хати не пустить.
Телекоментатор, нічого не чуючи й нічого не тямлячи, розпалювався на хлюстуватому виду, як жаба до каченят, рука зі змієголовим мікрофоном у розпачі літала туди-сюди, наче сама себе хотіла посікти. А Хома й зовсім тихенько вже бубонів щось, тут у Яблунівці було не розчути, хоч те все радіобачення в голові моїй сиділо, здається, що й пальцями можна помацати не тільки грибка маслючка чи глистуватого типа, а й слова їхні помацати, а й шепіт Хоми відчути пучками, а й диханням далеким погрітись.
Клацнув перемикач якийсь, у голові затріщало від зубного болю, я побачив ракетоносець, на палубу якого сідав авіавинищувач, майнув дельфін із хлопчиком на спині, група негрів стояла коло біржі праці, мчав бейсбольний м’яч, крутилась рулетка, в гральному будиночку зринав угору шпигунський радіозонд, усміхалася хтива дівиця, чадів мідеплавильний завод, а коло нього стояв похмурий пікет страйкарів... Епізоди миготіли один за одним. Хома щез, глистуватий тип у черепахових окулярах також пропав у тому шарварку. Зрештою, зубний біль угамувався, знову в голові клацнуло, й тепер – на превелике диво! – я вже нічогісінько і не чув, і не бачив...