Потім з гіркотою подумав:
«А хіба є на світі такий чоловік, який би не милувався собою і не думав, що навкруг нього крутиться земля?»
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
— Олесю, в мене погане передчуття. Дивися, вже шлюпка причалила до берега. Зараз Морісон сюди прийде. Що ми маємо діяти?
Сивокінь намагався бути спокійним, але його також бентежила ця не передбачена зустріч. Що він може вдіяти? Фред і Джон скажуть Морісонові, що він знайшов скарб. А чого чекати від Морісона? Та ще йому обов'язково стануть відомі його взаємини з Мері. А вона ж — наречена Морісона. Напевне, й приїхав до неї…
— Заспокойся, Мері. Зустрічай його як гостя, як свого нареченого.
— Не можу! Ненавиджу його! Тільки стане на поріг — усе йому й випалю. Це брехня лежить каменем на моєму серці. А ти йому не признаєшся — де скарб?
— Ні.
— А мені?
— Як помиратиму — скажу. Ти подбаєш, щоб скарб потрапив до моєї країни.
— Гаразд, Олесю. — Мері підійшла до нього, пригорнулася й вимовила: — Йди до кімнати Білла. Я його сама зустріну.
— Навіщо ховатися? Все одно він довідається про мене, як зустріне Фреда.
— Йди, прошу тебе. Він зопалу може накоїти лиха. Тільки Олесь вийшов, Мері стала перед люстерком, розпатлала волосся на голові, скривила губи. Вона не знала, як гарно падає те волосся на її плечі, а губи все одно були чарівні й звабливі. До кімнати ввійшов Морісон.
— Здрастуй, моя мила дівчинко! Я хвилювався, чи не трапилося якогось лиха на острові. Так довго не було з вами зв'язку. — Морісон підійшов до Мері, схилив голову, щоб поцілувати руку, раптом передумав, притяг її до себе, намагаючись поцілувати в губи.
Мері вивернулася з його рук:
— Не смійте!
— Чому ж, дикунко моя? Адже ми скоро поберемося.
— Ніколи того не буде! — в запалі вимовила Мері й жбурнула обручку на стіл. — Візьміть її.
У Морісона запалали очі.
— Послухай, міс Мері, я жартувати аж ніяк не збираюся.
— Я також.
Морісон засміявся. Удаваний і невеселий сміх йому не вдався.
— Мене дуже дошкуляє, коли ти не жартуєш Ой дошкуляє. А що, коли я…
— Що ви?
— Я можу посадовити вас у тюрму. За борги.
— Мене?
— Як не тебе, то батька твого.
— Хто тут збирається садовити мене в тюрму? — запитав з порога Джон.
— Я. Тут змова проти мене. Ви не дотримуєте свого слова. Промине менше місяця — й ти станеш перед судом, Джоне.
Джон засміявся, ніби загупав важкий молот. Гляне на Морісона — й наче знову гупає молот. Чим кисліше ставало обличчя в Морісона, тим веселіше сміявся Джон. Насміявшись досхочу, підійшов до шухляди, витяг звідти стосик грошей, відрахував десять пачок і подав Морісонові:
— Візьми й перелічи. Мо', не всі? І напиши розписку.
Морісон остовпів, розгублено дивився на Джона, на Мері, на купу грошей.
— Ну, що, посадив у тюрму? — запитав Джон. — Прорахувався? Не вийшло? Бери гроші й забирайся звідси під три чорти.
Але Морісон про щось зосереджено думав. Запитав не одразу:
— Звідки в тебе гроші, Джоне?
— Це тебе не стосується. Бери й тікай собі з острова. Доки я орендую — доти тут і господар.
— Зачекай. Хтось приїжджав до вас?
— Кажу тобі — йди геть! А звідки вони — то справа того, в чиїй кишені вони лежать. Бери.
— Джоне, не дратуй мене, ти знаєш, який я буваю, — грізно вимовив Морісон.
Несподівано ввійшов Фред, пильно оглянув усіх і зрозумів, що тут відбувається. Та Фреда почала бити лихоманка. Він підбіг до Морісона і благальним голосом запитав:
— Привезли, містер Морісон? Швидше давайте. Я гину без них.
Морісон витяг з кишені пакунок, показав Фредові й знову сховав, підвівся, штовхнув Фреда до дверей і вийшов слідом за ним.
— Що тут відбувається? Звідки у Джона гроші? — запитав він у Фреда, коли відійшли від будинку на чималу відстань.
— Дайте хоч одну пілюлю. Тоді все скажу.
— Кажи зараз, бо тоді з тебе нічого не витягнеш. Відповідай, що тут відбувається на острові? Ти витягни руку з кишені. Я тебе знаю.
Фред витяг руку й признався:
— Кишеня в мене порожня.
— Не крути, розповідай.
Фред ішов мовчки й примружено поглядав на Морісона, ніби цілячись з пістолета. Підійшли до кручі. Морісонові урвався терпець. Він вихопив з кишені пістолет і наставив на Фреда.
— Ну, чекаю.
— Сховай іграшку. Гаразд. Розповім, — сказав Фред.