Він стежив за рукою Морісона. Коли той сховав пістолет у кишеню, Фред кинувся на нього, але Морісон біля самого горла перехопив руку Фреда з ножем. Морісон мав більше сили, ніж випав з рук Фреда, і він опинився на колінах.
— Прошу вас, містер Морісон, не вбивайте мене. Я хотів…
— Розповідай! А тоді я ще подумаю — жити тобі чи ні.
— Все скажу, але прошу вас… Це російський матрос віднайшов скарб і звідти взяв оті гроші, що має Джон. Оце й уся правда. А тепер…
— Коли це було?
— Тижнів зо два тому.
— Ах ти ж собака — чом не повідомив? Адже я лишив тобі передавач. Сам схотів заволодіти скарбом? Чи разом зі своїм братом?
Морісон вихопив пістолет.
— Я все сказав… Не вбивайте мене!
— Ти не сказав головного. Пригадай, за яких умов я тебе тут тримаю? А може, забув, як урятував від шерифа? Отак ти мені за все це віддячив?
Морісон тричі вистрелив.
Коли Фред повільно осів на землю, він ногою зіштовхнув його з кручі.
… Ті постріли долинули до кімнати. Мері й Джон з Біллом налякано переглянулися, ніби дошукувалися відповіді на запитання: хто в кого стріляв? Хоч усі знали, що у Фреда пістолета не було, все ж сподівались: Фред не загинув.
Зайшов Морісон. Він зупинився на порозі і всіх оглянув. Особливо доскіпливо зирив на Олеся.
— Ти і є той самий радянський моряк, що знайшов скарб? — запитав.
— Де Фред? — поглянув на Морісона Джон.
— Це не твоя справа, — огризнувся той.
— Де? Ти його вбив? — Джон усе ближче і ближче підходив до Морісона. М'язи його могутнього тіла випнулись. На червоній шиї здулися жили.
— Стій! Ні з місця! Стріляю! — Морісон цілився з пістолета.
— Батьку, зупинися! — з жахом вигукнула Мері.
Джон остовпів, бо також нарешті помітив націлений на нього пістолет.
— Ти убив мого брата і за це заплатиш мені, — грізно вимовив Джон.
— Він убивця! Вбивця! — зойкнула Мері. В її голосі жах.
Морісон удавано спокійно сів на стілець і помовчав кілька хвилин. Він ніби говорив до всіх, щоб заспокоїлися: нібито нічого страшного не скоїлося.
— Годі! Час відкрити завісу. Та й мені вже набридло панькатися з вами. Сідайте і слухайте. — Морісон зробив паузу, ніби даючи всім присутнім можливість виконати його наказ. — Джоне, гадаєш, що ти єдиний чоловік на світі, в якого є карта острова з позначкою, де схований скарб? — Морісон витяг з бічної кишені перегорнутий кілька разів папірець і поклав на стіл. — Підійди й поглянь.
Джон недовірливо зиркнув на Морісона, потім на карту. Ніякого сумніву не лишилося — карта була така самісінька, як і в нього. Спершу Джон намагався вхопити карту і знищити, але раптом пригадав, що вона вже не потрібна, бо скарб знайдено. Та й карта є, певно, не лише в Морісона і в нього.
Джон здивовано ще раз глянув на Морісона, який усміхався:
— Дивуєшся, Джоне? Вона в мене з того самого дня, як і в тебе. Ти був занадто вигідним партнером, тому я тебе так довго терпів на острові — ти шукав скарб для мене зовсім безкоштовно. Ну, а коли б пощастило, гадаєш, той скарб потрапив би до твоїх рук? Ніколи. Я того ж дня знав би про це, бо твій брат був моїм шпигуном. Може, ви всі такі наївні, що гадаєте, ніби я нічого не знав про цього юнака? Все знав і, при тому, досить давно. Що ти тепер скажеш, містере Джон?
Та не так легко було Джонові все одразу ясно зрозуміти. Він не міг отямитися від страшного удару. Виходить, Морісон і Фред мали його за дурня? Він не для себе, а для оцього опецькуватого Морісона все життя шукав скарб? То з нього насміялися? А він плекав надії — сподівався, що колись таки прийде щастя.
— Ти мені за все відповіси зараз, — знову Джон повагом посунув на Морісона.
— Ха-ха-ха, — засміявся Морісон. І той сміх пролунав немов грім. Звертаючись до Олеся, Морісон сказав — Збирайся, юначе. Запрошую тебе на яхту. Там у мене є чудове вино й сигари. Поговоримо, як чоловік з чоловіком.
— Дякую за те, що запрошуєте, але мені й тут непогано, — відповів Олесь.
Морісон підхопився з стільця й навів пістолет на Олеся.
— Я не жартую. Ти підеш зі мною або назавжди забудеш, як узагалі люди ходять.
— Киньте зброю! — підбігла до Морісона Мері. — Киньте!
Морісон відштовхнув дівчину і погрозливо вишкірився на Олеся.
— Нікуди я не піду, — спокійно мовив Олесь. — А ви сховайте зброю. Все одно ви мене не вб'єте. Я знаю, де скарб, а ви — ні. Крім того, раджу вести себе пристойно.
Морісон сховав пістолет у кишеню, подумавши, що цей хлопчина занадто самовпевнений, але має точний розрахунок. Справді, не вбиватиме його Морісон. Не той момент. Та й свідків занадто багато. Прибрати його можна буде лише тоді, як скаже про знахідку.