Він підвівся і теж пішов на кухню. Харрі став на порозі, дивлячись, як він, стоячи навколішки перед пацючою норою, тремтячими руками розкриває торбину. Розкладає предмети один біля одного. Шприц, ложка, запальничка, пістолет. Пакети з віоліном.
Поріг скрипнув, коли Харрі перемістив вагу з ноги на ногу, але хлопець не почув, продовжуючи свою лихоманкову діяльність.
Харрі знав, що то його підганяє жага дурману. Мозок хлопця був зосереджений лише на одному. Він кашлянув.
Хлопець закляк як вкопаний. Його плечі заціпеніли, але він не озирнувся. Сів, не обертаючись, схиливши голову і втупившись у свою заначку.
— Я так і знав, — сказав Харрі. — Що спершу ти прийдеш сюди. Бо вирішив, що тепер загрози немає і тобі ніхто не заважатиме.
Хлопець все одно сидів, не рухаючись.
— Ганс Крістіан сказав тобі, що ми знайшли її для тебе, сказав чи ні? Однак ти все одно спершу прийшов сюди.
Хлопець підвівся. І та сама думка знову вразила Харрі: який високий він став. Майже дорослий мужчина.
— Що тобі треба, Харрі?
— Я прийшов заарештувати тебе, Олеже.
Хлопець нахмурився.
— За те, що я маю два пакети віоліну?
— Ні, не за дурман. А за вбивство Густо.
— Не роби цього! — повторив він.
Але голка вже глибоко увійшла у вену, яка аж затремтіла від приємного передчуття.
— Мені здавалося, що прийде Штайн або Ібсен, а не ти, — сказав я.
Я не побачив, як той бовдур махнув ногою. Нога вдарила голку, вона злетіла в повітря і приземлилася в кутку на кухні, біля раковини, повної немитих тарілок.
— На біса ти це зробив, Олеже? — спитав я, підводячи на нього погляд.
Олег довго й мовчки дивився на Харрі.
То був серйозний спокійний погляд, позбавлений будь-якого справжнього здивування. Більше схожий на погляд чоловіка, що оцінює обстановку і намагається в ній зорієнтуватися.
А коли Олег заговорив, то в його голосі чулося більше подиву, аніж злості та розгубленості.
— Але ж ти повірив мені, Харрі. Коли я сказав тобі, що то був хтось інший, у балаклаві, ти ж мені повірив.
— Так, — відповів Харрі. — Я дійсно повірив тобі. Бо мені страшенно хотілося тобі повірити.
— Але ж, Харрі, — тихо мовив Олег, втупившись у пакет з віоліном, який він уже встиг розкрити. — Якщо ти не довіряєш своєму найкращому другу, то кому ж тоді можна довіряти?
— Доказам, — сказав Харрі, відчуваючи, як до горла підкотився клубок.
— Яким це доказам? Ми ж уже знайшли пояснення доказам, Харрі. Ми ж з тобою розібралися з тими доказами.
— Я маю на увазі нові докази. Нові факти.
— Які це нові факти?
Харрі показав на підлогу біля Олега.
— Отой пістолет — то «Одеса». Він стріляє тими самими кулями, якими був убитий Густо, — кулями від пістолета Макарова, дев’ять на вісімнадцять міліметрів. Що б не трапилося, але балістична експертиза зі стовідсотковою впевненістю засвідчить, що оцей пістолет і є знаряддям убивства, Олеже. І на ньому були відбитки твоїх пальців. Лише твої. Якби хтось скористався цим пістолетом опісля і витер свої відбитки, то таким чином він витер би й твої.
Олег торкнувся пістолета, наче щоби пересвідчитися, що саме про цей пістолет іде мова.
— А ще окрім пістолета є шприц, — продовжив Харрі. — На ньому багацько відбитків пальців; можливо, вони належать двом людям. Але на штокові — явно твій відбиток. На штокові, який ти маєш натискати, коли колешся. І на тому відбитку, що був на штокові, є частки пороху, Олеже.
Олег провів пальцем по шприцу.
— А чому ти гадаєш, що це — нові докази проти мене?
— Бо в своїй заяві слідству ти сказав, що був під кайфом, коли увійшов до квартири. Але оті рештки пороху на плунжері засвідчують, що ти вколовся вже після того, що сталося, бо ти вже мав на своєму пальці оті крупинки пороху. Це доводить, що спершу ти встрелив Густо, а вже потім ширнувся. Ти не був під кайфом під час злочину, Олеже. Це було навмисне вбивство.
Олег повільно кивнув.
— І ти звірив відбитки моїх пальців на пістолеті та шприці з тими, що містяться в поліцейському реєстрі. Отже, вони вже знають, що я…
— Я не звертався до поліції. Я — єдиний, хто про це знає.
Олег з трудом ковтнув клубок, що підступив йому до горла.
— А звідки ти знаєш, що то мої відбитки, якщо ти не звіряв їх з реєстром?
— Я мав інші відбитки, з якими мав можливість порівняти ті, що я знайшов тут.