Бадюк. Хотів завоювати його симпатії Я знав, що він веде справу про пожежу на Залісній вулиці.
Головуючий. Але ж ви твердите, що до вбивства Ганни Щербак непричетні?
Бадюк. Я здогадувався, що це діло рук Вукаловича, побоювався, що його можуть арештувати, а він викаже мене.
Головуючий. Але якщо ви не доручали Вукаловичу вбивати, то як же він міг виказати вас?
Бадюк. Він знав про брильянти і фототеку.
Прокурор. Ви обіцяли Вукаловичу допомогти перебратися за кордон. Як ви хотіли це зробити?
Бадюк. Я обіцяв йому роздобути таку саму туристську путівку, як і собі.
Прокурор. Що ви зробили для того, щоб дістати таку путівку?
Бадюк. Нічого. Це було надто ризиковано.
Прокурор. Виходить, ви обдурили його?
Бадюк. У мене не було іншого виходу, він погрожував мені.
Прокурор. Запитання до підсудної Рененкампф. Скільки ви одержали від Бадюка за те, що спровокували справу з утриманням кубла розпусти?
Рененкампф. З урахуванням того, що я ризикувала попасти в тюрму, Бадюк передав мені гроші й коштовності на загальну суму 20–25 тисяч карбованців.
Прокурор. Підсудна Рененкампф, раніше ви посвідчили, що пачка сигарет «Мир», яку передали вам у камеру, означала, що ви повинні під час допиту шантажувати слідчого Супрун. А що означала друга розпечатана пачка тих самих сигарет, яку мали передати вам під час очної ставки?
Рененкампф. Це означало, що я повинна була звести наклеп не на Савицького, а на Нетребу.
Адвокат Заремба. Скажіть, Рененкампф, коли ви дізналися про вбивство Ганни Щербак?
Рененкампф. Наступного дня мені сказав про це Вукалович.
Адвокат Заремба. Отже, ви не знали, що її хочуть убити?
Рененкампф. Не знала.
Адвокат Заремба. Коли ви дезертирували з гітлерівської армії?
Рененкампф. У серпні 1943 року.
Адвокат Заремба. Після цього ви виконували якісь завдання німецької чи інших іноземних розвідок?
Рененкампф. Ні.
Адвокат Пославський. У мене запитання до мого підзахисного. Скажіть, Бадюк, коли ви вступили в бойову групу сосновського підпілля?
Бадюк. У листопаді 1941 року.
Адвокат Пославський. А коли вас завербували в абвер?
Бадюк. У березні 1943 року.
Адвокат Пославський. Хто вас завербував?
Бадюк. Підсудна Рененкампф. Вона зіграла на тих почуттях, які я мав до неї.
Рененкампф (репліка з місця). Це неправда! Його завербували ще до того, як вступив у підпілля! А почуття в нього були все життя тільки до грошей!
Головуючий. Підсудна Рененкампф, утримайтесь од реплік. А адвоката Пославського прошу не повторюватись. Питання про те, коли завербували підсудного Бадюка, суд уже з’ясував.
Адвокат Пославський. Я задам друге запитання. Скажіть, Бадюк, ви брали участь у бойових операціях підпільників?
Бадюк. Багато разів. Я вже казав про це.
Адвокат Пославський. Тоді давайте уточнимо такий епізод. Під чиїм керівництвом і за чиєю безпосередньою участю було зроблено напад на помічника Гіммлера обергрупенфюрера СС Фріснера, його штаб і охорону.
Рененкампф (репліка з місця). Фріснер був тільки штурмбанфюрером, тобто майором, і ніякого штабу у нього не було!
Головуючий. Підсудна Рененкампф, утримайтесь од реплік… А адвоката Пославського прошу точніше формулювати свої запитання. Відповідайте, Бадюк.
Бадюк. Фріснер справді не був обергрупенфюрером, тобто генерал-полковником. Для такого звання він був надто молодий. Але я не можу погодитись і з реплікою підсудної Рененкампф, сенс якої зводиться до того, щоб виставити Фріснера ординарним есесівцем. У Рененкампф було до нього суто жіноче почуття, і я можу її зрозуміти. Та задля справедливості повинен сказати, що Фріснер був — і тут мій адвокат ненабагато помилився — особливоуповноваженим штабу рейхсфюрера СС. Він мав широкі повноваження і великі права. Досить сказати, що начальник сосновського гестапо Брюнінг і командир абвер-частини 115 полковник Улінгер боялись його як вогню. Фріснер був одіозною, зловісною постаттю. Сам родом із, Сосновського, він чудово знав нашу мову, звичаї, і це робило його особливо небезпечним. Я виніс йому смертний вирок і сам виконав його. Я багато завинив перед моєю батьківщиною, але думка про те, що знищив одного з її лютих ворогів, втішала мене.