— Гадаю, ти сам знаєш відповідь на своє запитання.
— Так, знаю, — зітхнув Хаген. — Але якби я знову взяв тебе на роботу, то мені довелося б долучити тебе й до інших справ. Наприклад, до справи підсадного агента поліції.
— Та я хотів би зайнятися Ганссеном.
— Якщо висловлюватися цифрами, то існує приблизно сотня причин, через які ти ніколи не отримаєш цієї справи, Харрі.
— Назви конкретно хоча б деякі з них.
Хаген обернувся до Харрі.
— Достатньо назвати хоча б першу з них. Цю справу вже розслідували.
— А глибше ви копали?
— Цю справу вели не ми, а відділ кримінальної поліції. До того ж, я не маю вакансій. Навпаки: намагаюся здійснити скорочення штату. Тому навіть чисто офіційно не можу тебе взяти. Мені продовжувати, чи й так ясно?
— Ясно. А де він?
Хаген показав у вікно по той бік галявини на сіру кам’яну будівлю, що ховалася за пожовклими липами.
— У Ботсені, — пояснив Хаген. — У камері попереднього ув’язнення. Наразі.
— Відвідини заборонені?
— А хто ж це примудрився знайти тебе аж у Гонконгу і розповісти про цю справу? Невже це…
— Ні, не він, — відказав Харрі.
— Тоді хто?
— Дід Пихто.
— Хто все ж таки?
— Можеш вважати, що я прочитав про це в Інтернеті.
— Навряд чи, — злегка посміхнувся Хаген, примруживши байдужі, немов неживі, очі. — Газети писали про це лише один день, а потім про цей випадок забули. До того ж, не було названо жодного імені. Якщо конкретно, то була всього-на-всього одна стаття про обдовбаного наркомана, який застрелив іншого наркомана через наркотики. Нічого цікавого там не було. Нічого екстраординарного, що могло б привернути підвищену увагу.
— Ага. Нічого, окрім тієї обставини, що обидва наркомани були майже підлітками, — зауважив Харрі. І додав, змінивши тембр голосу: — Одному було вісімнадцять, а другому — дев’ятнадцять.
Хаген знизав плечима.
— Достатньо дорослі, щоби зважитися на вбивство, достатньо дорослі, щоби померти. Наступного року їх мали б призвати до війська.
— Ти міг би організувати мені розмову?
— Хто розповів тобі про це, Харрі?
Харрі задумливо потер підборіддя.
— Один приятель з відділу експертів-криміналістів.
Хаген посміхнувся, і цього разу його посмішка поширилася й на очі.
— Ти такий люб’язний, Харрі, хоч до рани прикладай. Наскільки мені відомо, у тебе в поліції є три приятелі: Бйорн Гольм та Беата Льон. Хто з них?
— Беата. Ти організуєш мені відвідини?
Хаген сів на край столу й уважно поглянув на Харрі. А потім перевів погляд на телефон.
— Лише за однієї умови, Харрі. Пообіцяй мені, що обходитимеш цю справу десятою дорогою. Зараз у нас в стосунках з кримінальною поліцією суцільна ідилія, і я цю ідилію порушувати не збираюся.
Харрі скорчив гримасу. І сповз у кріслі ще нижче, немов збираючись роздивитися пряжку на своєму ремені.
— Значить, тепер ти з шефом кримінальників — друзі нерозлийвода?
— Мікаель Бельман на Крипо вже не працює, — відказав Хаген. — Саме тому в наших стосунках тепер панує ідилія. Сонце й троянди.
— Нарешті спекалися того психопата? Дійсно, щасливі дні настали…
— Навпаки, — саркастично посміхнувся Хаген. — Присутність Бельмана лише посилилася. Бо зараз він — у цій будівлі.
— От зараза! Невже керує групою боротьби зі злочинністю?
— Борони Боже. Він майже рік очолює відділ боротьби з організованою злочинністю — Оргкрим.
— Мені казали, у вас відбулися великі перестановки.
— Так. В Оргкримі. Вони взяли й звалили докупи всі колишні сектори: грабунки, контрабанду та наркотики. Всім цим зараз займається відділ боротьби з організованою злочинністю. Там наразі понад дві сотні співробітників — найбільший відділ у Департаменті боротьби з кримінальною злочинністю.
— Ти диви. Більше, ніж він мав під своїм началом у відділі кримінальної поліції.
— Однак його зарплатня зменшилася. А ти знаєш, що трапляється, коли людину переводять на роботу з нижчою зарплатою?
— Знаю. Вони починають кігті рвати, щоби вибитися на вищу посаду з більшою зарплатою, — відповів Харрі.
— Саме Бельман придушив ринок наркотиків, узявши його під контроль завдяки вдало засланим таємним агентам. Регулярно здійснює арешти та облави. В результаті кількість банд різко зменшилася, а кривава конкуренція між ними припинилася. Як я вже казав, показники смертей від передозування пішли вниз… — Хаген вказав пальцем на стелю. — А Бельман пішов угору. Він далеко піде, Харрі, от побачиш.