Коли ж ні! На другий день удосвіта чують — а Лежень уже по хаті товчеться, та щось робить, та ще и пісеньку веселу мугикає.
— Що ж це ти, Лежню? — дивуються брати. — І сопілки не чути, а ти роботою зайнятий?
— Е-е, братці! — відповідає Лежень. — Ви мене тепер і мотузком не прив‘яжете лежати. Звик я до роботи. А хто робити звичний, тому й музики для заохоти не треба — робота сама веселить.
__________