Приклад другий: Районний суд вироком від 27.11.2007 р. засудив Т., раніше судимого 11.06.2007 р. за ч. 1 ст. 309 КК на 2 роки обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК, — за ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів засудженому остаточно було визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Верховний Суд України, змінюючи вирок суду, зокрема відзначив, що суд всупереч роз’ясненням п. 16 постанови Пленуму проте, що призначення додаткового покарання лише за сукупністю злочинів є неприпустимим, призначив Т. покарання за ч. 2 ст. 307 КК тільки основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, однак за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК засудженому призначив ще і додаткове покарання у виді конфіскації майна. Судова колегія у порядку ст. 395 КПК виключила з вироку додаткове покарання у виді конфіскації майна, призначеного йому на підставі ч. 4 ст. 70 КК[71].
Таким чином, визнавши підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена різними статтями (частинами статей) КК, суд повинен призначити додаткове покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити його за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК. Призначення додаткового покарання, як і основного, лише за сукупністю злочинів є неприпустимим (п. 16 постанови Пленуму)[72].
2. Із правила про необхідність попереднього призначення додаткового покарання хоча б за один із окремих злочинів випливає і обов’язковість додержання судом наступної вимоги: якщо додаткові покарання призначаються за окремі злочини, вони не можуть не входити до тієї міри покарання, яка остаточно визначена за сукупністю злочинів[73].
Приклад: Вироком місцевого суду від 25.05.2006 р. М. був засуджений за ч. 3 ст. 187 КК на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, за ч. 3 ст. 186 КК на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК Т. було визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання за правилами ст. 70 КК і постановив свій вирок, яким на підставі ст. 70 КК визначив М. остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю[74].
3. Якщо відповідно до ч. 4 ст. 52 КК декілька додаткових покарань призначаються судом тільки за один із злочинів, що утворюють сукупність, то ні поглиненню, ні складанню між собою ці додаткові покарання не підлягають, і на підставі ч. 3 ст. 70 КК всі вони лише приєднуються (без попереднього їх поглинення чи складання між собою) на додаток до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів. У таких випадках усі додаткові покарання застосовуються до засудженого одночасно і кожне з них виконується самостійно. Наприклад, якщо за ч. 3 ст. 368 КК призначається позбавлення волі з конфіскацією майна і позбавленням особи права обіймати певні посади, а за ч. 2 ст. 375 КК — тільки позбавлення волі, то, визначаючи остаточну міру покарання за сукупністю злочинів, суд повинен приєднати до основного покарання обидва види зазначених додаткових покарань, яких було попередньо призначено лише за один зі злочинів[75].
4. Якщо за декілька окремих злочинів, нарівні з основними, призначається і декілька видів додаткових покарань, то передбачені статтями 70 і 72 КК принципи поглинення, часткового або повного складання чи одночасного застосування використовується судом, окремо щодо основних і щодо додаткових покарань. Суд не має права ні поглинати основним покаранням додаткове, ні складати основні і додаткові покарання між собою[76].
В судовій практиці неодноразово виникало питання про те, чи можливе поглинання додаткового покарання, яке призначене разом з менш суворим основним покаранням за однією статтею КК більш суворим основним покаранням, призначеним по іншій статті КК? Слід визнати, що це питання вирішується судами неоднозначно.
Приклад перший: Верховний Суд України змінив вирок суду, який при призначенні покарання Д. за сукупністю злочинів застосував принцип поглинання менш суворого покарання більш суровим, призначив винному і додаткове покарання у виді конфіскації майна яке було призначене тому разом з менш суворим основним покаранням, відзначив, що оскільки суд застосував при призначенні остаточного покарання принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, то підлягало поглинанню й призначене засудженому додаткове покарання у виді конфіскації майна[77].
73
Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання, с. 224.
75
Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання, с. 225.