5. Якщо за декілька окремих злочинів призначається декілька додаткових покарань одного виду, то вони попередньо поглинаються (менш суворе більш суворим) чи складаються між собою і лише після цього приєднуються на додаток до основного покарання, остаточно визначеного за сукупністю[83].
6. Слід звернути увагу на те, що при визначенні остаточної міри додаткового покарання стосовно тих декількох їх видів, які призначені за окремі злочини, суд повинен додержуватися тих самих вимог, якими він керується і при визначенні остаточного основного покарання. По-перше, це стосується максимального розміру (строку) остаточно визначеного за сукупністю злочинів додаткового покарання, який повинен дорівнюватися тим самим максимальним межам, які передбачені в ч. 2 ст. 70 КК. По-друге, також як основні, призначені за окремі злочини однакові за видом і розміром (строком) додаткові покарання поглиненню між собою не підлягають, крім випадків, коли вони призначенні у максимальних межах, передбачених ч. 2 ст. 70 КК[84].
Верховний Суд України відзначив, що у випадку, коли за кожен із двох або більше злочинів нарівні з основним покаранням призначається й додаткове покарання одного виду, остаточний його строк чи розмір при частковому або повному складанні не може бути більшим за максимальний строк чи розмір, передбачений для такого виду покарань Загальною частиною КК (п. 22 постанови Пленуму)[85].
Тобто при складанні додаткових покарань за сукупністю злочинів загальний строк (розмір) даних покарання не може перевищувати максимального строку (розміру), встановленого для даного виду додаткового покарання в Загальній частині Кримінального кодексу. Це означає, що розмір штрафу не повинен перевищувати 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини Кримінального кодексу не передбачає вищий розмір штрафу (ст. 53 ч. 1 КК). Строк позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не повинен перевищувати 3 років (ст. 55 ч. 1 КК). Розмір майна, що підлягає конфіскації не може перевищувати розміру всього майна, що є власністю засудженого (ст. 59 ч. 1 КК).
З даного роз'яснення постанови Пленуму виходить, наприклад, що якщо винній особі за вчинення декількох злочинів призначено декілька разів додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, то відповідно до вимог ст. 55 ч. 1 КК у разі часткового або повного складання даних додаткових покарань, його розмір не може перевищувати 3 роки.
Як зазначено вище, вимоги п. 21 постанови Пленуму про те, що однакові за видом і розміром покарання поглинанню не підлягають, крім випадків, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК, відноситься також і до додаткових покарань[86].
Приклад: Апеляційний суд вироком засудив Н. за ч. 1 ст. 152 КК на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 153 КК на 5 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів засудженому остаточно було визначено покарання у виді на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Верховний Суд України вирок залишив без змін[87].
На наш погляд, апеляційний суд правильно застосував принцип поглинення менш суворих основних покарань більш суворим основним покаранням, а також поглинення додаткового покарання — конфіскацією всього майна, додатковим покаранням — конфіскацією всього майна, оскільки це додаткове покарання було призначено за обидва злочини в максимальних межах санкції статей 187 ч. 4 КК та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.
Невиконання даних вимог місцевими судами є причиною скасування вироків суду в частині призначення додаткового покарання.
Приклад перший: Районний суд вироком засудив К. за ч. 2 ст. 191 КК на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 2 роки, за ч. 1 ст. 366 КК на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати зазначені посади строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів засудженому остаточно визначено покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 2 роки. Верховний Суд України вирок змінив і відзначив, що суд не звернув уваги на роз’яснення, що містяться в п. 21 постанови Пленуму, згідно з яким однакові за розміром покарання не можуть бути поглиненні при призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК[88].
83
Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання, с. 226.