Приклад другий: Місцевий суд засудив К. за ч. 1 ст. 366 КК до штрафу у розмірі 510 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з охороною ліса строком на 1 рік, за ст. 15 — ст. 368 ч. 1 КК із застосуванням ст. 69 КК до штрафу у розмірі 1020 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з охороною ліса строком на 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів засудженому остаточно визначено покарання у виді штрафу у розмірі 1020 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з охороною ліса строком на 1 рік. Верховний Суд України вирок скасував і відзначив, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При цьому однакові за розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК. Визначаючи К. остаточне покарання на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд порушив зазначений принцип визначення остаточного покарання, оскільки за цими статтями призначив йому додаткові покарання, однакові за видом і розміром — позбавленням права обіймати посади, пов'язані з охороною ліса строком на 1 рік[89].
Приклад третій: Районний суд вироком засудив П. за ч. 2 ст. 212 КК на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно — господарських обов’язків строком на 1 рік, за ч. 2 ст. 364 КК на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати зазначені посади строком на 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів засудженому остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно — господарських обов’язків строком на 1 рік. Верховний Суд України вирок скасував в частині призначення додаткового покарання у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Визначення засудженому остаточного додаткового покарання за сукупністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим не відповідає роз'ясненню, даному у п. 21 постанови Пленуму, згідно з яким однакові за видом і розміром покарання (основні чи додаткові) поглиненню не підлягають. Застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд повинен був зазначити у вироку, про яке саме покарання йдеться — основне чи додаткове. У цій справі суд мав застосувати щодо П. принцип складання покарань — часткового або повного[90].
Враховуючи, що місцевий суд призначив по останній справі основні покарання за ст. ст. 364 ч. 2 і 212 ч. 2 КК, відповідно 5 років позбавлення волі і 2 роки обмеження свободи, а потім на підставі ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів остаточно призначив покарання 5 років позбавлення волі, виникають наступні питання:
— вказівка принципу складання покарань — часткового або повного, торкається основних і додаткових покарання, або тільки додаткових?
— можливе одночасне застосування принципів поглинання менш суворого покарання більш суворим та повного або часткового складання покарань?
На нашу думку, вказівка Верховного Суду України про застосування по даній кримінальній справі принципу складання покарань — часткового або повного, повинне торкатися тільки додаткових покарань. Оскільки ст. 70 КК України не передбачає в цьому випадку ніяких обмежень для застосування місцевим судом принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим відносно основних покарань. Тому місцевий суд, в даному випадку, міг застосувати принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим відносно основних покарань і одночасно принцип часткового або повного складання додаткових покарань.
Однак заради об’єктивності слід визнати, що у Верховному Суді України по цим питанням є і інша точка зору.
Приклад: Районний суд вироком засудив Д. за ч. 1 ст. 365 КК на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади строком на 2 роки, за ч. 1 ст. 366 КК на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати такі ж посади строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів засудженому остаточно визначено покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади строком на 2 роки. У касаційному поданні прокурора зокрема ставиться питання про порушення судом вимог ст. 70 КК при визначенні Д. остаточного покарання за сукупністю злочинів. Верховний Суд України касаційне подання прокурора залишив без задоволення і відзначив, що не відповідає фактичним обставинам справи доводи подання про порушення судом вимог ст. 70 КК. Оскільки відповідно до вимог закону суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Визначивши Д. за сукупністю злочинів остаточне покарання у виді позбавлення волі на 2 роки з позбавленням права обіймати посади строком на 2 роки, суд тим самим поглинув призначене засудженому за ч. 1 ст. 366 КК більш м’яке покарання з позбавленням права визначені посади на 2 роки[91].
89
Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах. — К.: Концерн “Ін Юре”, 2008. — С. 184–187.