Якщо рішення про призначення основних покарань питань не викликає, то рішення місцевого суду про не призначення додаткових покарань за сукупністю злочинів, є сумнівним. На нашу думку, суд повинен був застосувати правила ч. 4 ст. 70 КК при призначенні покарання за сукупністю додаткових видів покарань. При цьому суд міг застосувати тільки принцип часткового складання цих покарань, оскільки вони одного розміру та виду і не призначені в максимальних межах санкції КК. Остаточно призначене додаткове покарання необхідно було приєднати до штрафу, яке засуджений повинен відбувати реально.
Більш складна є ситуація у першому варіанті, коли засуджений повинен відбувати реально як додаткове покарання за попереднім вироком, так і основне покарання за останнім вироком. На наш погляд, і в цьому випадку суд повинен призначити покарання за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК, тобто приєднати до основного покарання, яке необхідно виконувати реально, додаткове покарання, однак ця ситуація потребує більш глибокого теоретичного дослідження.
2д) В судовій практиці виникає питання о можливості застосування “двічі” ч. 4 ст. 70 КК по одній і тій же справі? На нашу думку, така ситуація можлива коли особа засуджується двічі, а потім засуджується за злочини, яка вона вчинила до винесення першого вироку. В теорії кримінального права по цьому питанню існують різні точки зору, одні вчені вважають, що необхідно враховувати тільки останнє покарання, відбуте повністю або частково[109], другі вчені вважають, що необхідно враховувати всі покарання, відбутті по попереднім вирокам[110]. Ми підтримуємо останню точку зору.
Приклад перший: Районний суд вироком від 23.05.2008 р. засудив Р., раніше судимого: а) 07.10.2005 р. за ч. 2 ст. 190 КК, ч. 3 ст. 358 КК на 2 роки обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК; б) 24.10.2006 р. за ч. 1 ст. 366 КК, ч. 2 ст. 190 КК на 4 роки обмеження волі з позбавленням права займати певні посади строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання, — за ч. 1 ст. 366 КК на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати певні посади строком на 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення цього покарання, покаранням призначеним вироком суду від 24.10.2006 р. остаточно призначене покарання у виді 4 років обмеження волі з позбавленням права займати певні посади строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання. Із матеріалів справи вбачається, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК, засуджений вчинив 14.10.2002 р.[111].
На нашу думку, суд безпідставно не призначив спочатку покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК та покарання, призначеного вироком суду від 07.10.2005 р., а також неправильно застосував принцип поглинення для додаткових покарань, які були призначені в однакових розмірах.
На наш погляд, суд повинен був:
а) спочатку призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК;
б) потім призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч. 4 КК (з урахуванням покарання, передбаченого вироком від 07.10.2005 р.);
в) після чого призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч. 4 (з урахуванням покарання, передбаченого вироком від 24.10.2006 р.);
г) і останнє, звільнити засудженого на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання з випробуванням, а додаткове покарання виконувати реально.
Приклад другий: Районний суд вироком від 24.11.2005 р. засудив Л., раніше судимого: а) 15.11.2003 р. за ч. 1 ст. 185 КК на 1 рік виправних робіт з утриманням 20 % заробітку у доход держави; б) 07.07.2005 р. за ч. 1 ст. 366 КК, ч. 4 ст. 191 КК на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання, — за ч. 2 ст. 191 КК на 4 років позбавлення волі з позбавленням права займатися організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2 роки, за ч. 1 ст. 366 КК на 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права займатися організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 1 рік, за ч. 2 ст. 190 КК на 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання. Із матеріалів справи вбачається, що злочини, передбачені ст. ст. 366 ч. 1, 191 ч. 2 КК засуджений вчинив в лютому 2003 р., а злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК, він скоїв 19.06.2005 р.[112].
109
Шульмейстер Ю. Совокупность преступлений и неотвратимость наказания // Социалистическая законность. — 1957. № — 6. — С. 43.
110
Горелик А.С. Назначение наказания по совокупности. — Красноярское книжное изд-во, 1975. с. 78.