І, дивлячись на ту, відкладену, він барабанив по стільниці акуратно обрізаними нігтями.
З певною нехіттю Бранд подався з візитом в Комісію по Атомній Енергетиці до доктора Поля Крістова.
Доктор Крістов слухав з незворушною міною. Час від часу він підіймав мізинець, торкаючись ним до схожого на картоплину носа і знімаючи неіснуючу цяточку.
— Ні про якого росіянина Зебатинського я не чув. Але про американського я також не чув.
— Добре! — Бранд пошкрябав над скронею, де починалося волосся, і повільно промовив: — Я не гадаю, що там аж щось такого може бути, але не хотілося б закривати цю справу занадто поспішно. У мене на хвості молоденький лейтенантик, а ви знаєте, які вони бувають. Я не хочу давати йому приводу звертатися в Комітет Конгресу. Крім того, це ж факт, що один з російських Зебатинських, Михайло Андрійович Зебатинський, таки справді фізик-ядерник. Ви певні, що ніколи про нього не чули?
— Михайло Андрійович Зебатинський? Ні… Ні, не чув ніколи. Та це ще нічого не доводить.
— Я міг би сказати, що це збіг, але, знаєте, тих збігів трошки забагато. Один Зебатинський тут, один Зебатинський там, обидва ядерні фізики, і той, що тут, несподівано міняє своє прізвище на Себатинський і дуже з цим носиться. Не приведи господь не так написати! Тоді він категорично вимагає: «Моє прізвище починається на «С»! Все це досить добре вкладається у версії мого пильного лейтенанта, і йому це трішечки занадто на руку, до того ж іще одна дивна обставина: росіянин Зебатинський саме з рік тому щез з поля зору.
— Страчений! — флегматично констатував доктор Крістов.
— Може й таке бути. У звичайному випадку я так і вважав би, хоча росіяни не дурніші за нас, і не страчують першого-ліпшого фізика-ядерника, якщо без цього можна обійтись. Річ у тім, що бувають інші обставини, за яких ядерний фізик з доброго дива несподівано зникає. Не мені вам про це розповідати.
— Надзвичайні дослідження. Цілком таємно. Гадаю, ви саме це маєте на увазі. А ви впевнені, що все саме так?
— Зберіть усе докупи, додайте сюди лейтенантову інтуїцію, і мені стає просто цікаво.
— Дайте-но мені ту біографію, — доктор Крістов взяв у руки аркуш, перечитав його двічі. Похитав головою. Нарешті сказав: — Пошукаю в «Ядерних виписках».
«Ядерними виписками» — маленькими акуратними скриньками, заповненими квадратиками мікроплівок — була викладена ціла стіна в кабінеті доктора Крістова.
Службовець КАЕ крізь свій проектор переглядав алфавітний покажчик, а Бранд тим часом спостерігав, з яким терпінням людина може проводити пошук.
— Михайло Зебатинський, — пробурмотів доктор Крістов, — автор та співавтор півдесятка статей у радянських журналах за останніх півдесятка років. Тепер візьмемо виписки і звідти, може, щось з’ясуємо. Я сумніваюсь в успіху.
Автоматичний шукач викинув потрібні квадратики. Доктор Крістов підрівняв їх, уклав у проектор і почав переглядати.
Поступово на його обличчя касувався вираз напруженого подиву.
— Дивуюся, — сказав він.
— Чому дивуєтеся? — запитав Бранд.
— Поки що я краще не казатиму. — Доктор Крістов відкинувся у кріслі. — Ви не зможете дістати мені список радянських ядерних фізиків, які за останній рік зникли з поля зору?
— Тобто, ви щось запримітили?
— Не зовсім так. У всякому разі, не так, щоб я щось раптом виявив у одній з цих статей. Однак, переглядаючи їх і знаючи, що людина може бути причетною до програми надзвичайних досліджень… а до того ж ви ще розбудили в мені підозру… — Він знизав плечима. — Нічого не запримітив.
— Мені хотілося б, щоб ви все-таки поділилися своєю думкою, — щиро запропонував Бранд. — Тут ми можемо однаково відчувати себе дурнями удвох.
— Якщо вже вам аж так хочеться… Цілком можливо, що ця людина намацує шлях до відбивання гамма-радіації.
— І що це означає?
— Якщо зможуть винайти відбивний екран для гамма-випромінювання, то це дасть змогу будувати індивідуальні сховища для захисту від радіоактивних опадів. Якраз вони і є справжньою небезпекою, розумієте? Воднева бомба може знищити місто, а радіоактивні опади несуть населенню повільну смерть у смузі довжиною в тисячі миль і шириною в сотні миль.
— У нас над цим працюють? — швидко запитав Бранд.
— Ні.
— І якщо вони матимуть екран, а ми ні, то вони після завершення своєї екранної програми зможуть цілком знищити Сполучені Штати, заплативши, скажімо, десятьма своїми містами.