Серед конфітурів обов’язковою була рожа, яка призначалася для рогаликів та пампухів. Ще у слоїках зберігалися цукати — виварені в цукровому сиропі помаранчеві шкуринки, «кандизовані фрукти» — виварені в цукрі райські яблучка й айва. У великих слоїках тримали сушені гриби, яблука, сливи і груші.
На полицях височіли цукрові голови і грубі кавалки чеколяди для тортової маси. А ще слоїки з маринадами — грибами, сливками, корнішонами (маленькі огірочки), пікулями (мариновані в одній компанії каляфйори (цвітна капуста), зубці часнику, маленька цибулька, шпараґова (стручкова) квасоля і т. ін.).
Кожний слоїк був паспортизований — дата і назва продукції.
У пивниці зберігався вугіль, дрова, лід, присипаний трачинням (тирсою). Узимку і перед Великоднем під стелею пивниці висіла вудженина — вестфальська шинка (вуджена тривалий час у димарі, могла зберігатися досить довго), полядвиця, ковбаси, чорні і білі сальцесони, схаби (свиняча грудинка), кашанки (кров’янки), пласти солонини в червоній паприці.
І все це теж власної роботи, а часто і з власного кабанчика. Окремі господарі давали «на вигодівлю» поросят на села, а потім там же кололи і розробляли.
А як же не згадати стіни пивниці, обвішані в’язанками часнику, цибулі, червоного пекучого перцю, засушеного кропу і кмину, мішечками з горіхами! На полицях — яблука і груші в соломі — так, щоб не доторкалися. Посередині пивниці — велика пака з піском, а в ньому — морква, петрушка, салєра і буряки. Тут же — діжки з квашеною капустою та огірками. До квашеної капусти додавали кріп, кмин, терту моркву, лавровий лист, а поверх клали спеціальний ґатунок яблук, який надавав капусті особливого аромату, а потім ці яблука запікали з качкою. Капусту покривали лляною стиркою, яку щотижня полокали, зверху клали дерев’яне кружало і притискали великим каменем. До діжки з квашеними огірками вкидали крижівки — розрізані начетверо головки капусти, злегка проварені і пересипані між листочками сухою гірчицею.
Станіслав Лем з ностальгією описує продукти, які зберігалися в льоху, де запах вудженини переплітався із запахом мочених яблук. «Кожен поважний дім, — згадував він, — мав свою льодярню: цебер з відерцем, у яке вливали ванільний крем. Поміж цеберком і відерцем напихали льоду, який розвозили продавці на возах, накритих плахтами: «Лід! Лід! Лід! Кому льоду?». Відерце мало дерев’яну поперечку, якою те відерце крутили, поки крем не перетворювався на морозиво».
Хто нині живе на ґлянц? Мої батьки, наприклад, жили на ґлянц. Я вже ні. А шкода.
2007 рік
Дні народження митців слова. Червень
1. Борис Можаєв 1929
2. Томас Гарді 1840
3. Іван Вишенський 1545
4. Михайло Козакович 1807
5. Михайло Яловий 1895; Ґабрієль Ґарсія Лорка 1898
6. Олександр Пушкін 1799; Еліза Ожешко 1841; Томас Манн 1875
7. Петро Дужий 1916
8. Наталія Кобринська 1885
9. Василь Довжик 1943
10. Василь Шкляр 1951; Сол Беллоу 1915
11. Ясунарі Кавабата 1899
12. Джеймс Олівер Кервуд 1878; Матулівна Антоніна (Матуль) 1902
13. Вільям Батлер Єйтс 1865
14. Гаррієт Бічер-Стоу 1811
15. Іван Миколайчук 1941
16. Джованні Боккаччо 1313; Джон Клівленд 1613
17. Віктор Некрасов 1911; Генрі Ловсон 1867; Лариса Денисенко 1972
18. Сергій Плачинда 1928; Феофан Прокопович 1681
19. Василь Биков 1924; Салман Рушді 1947
20. Іван Антипенко 1893
21. Микола Закревський 1805; Франсуаза Саган 1935
22. Еріх Марія Ремарк 1898
23. Анна Ахматова 1889
24. Олена Журлива 1898
25. Джордж Орвелл 1903; Петро Угляренко 1922
26. Перл Бак 1892
27. Гелен Адамс Келлер 1880
28. Жан-Жак Руссо 1712; Галина Вігурська 1909
29. Антуан де Сент-Екзюпері 1900
30. Жорж Дюмаель 1884
Оля Фреймут. Сорренто
Torna a Surriento (неап.)
Її тіло лежало на набережній Сорренто. Панна пішла з цього світу через вікно старовинного готелю — так швидше покидати багатоповерхову самотність.
Гості готелю саме сходилися на снідання. Вона впала під балконом ресторану. Ці ж люди звисока не падали, хіба в Куршевелі на лижах. Але щоб так — невідворотно?
Добре видно око розчахнутого вікна, його останній благальний погляд. Висока дама з розпашілими від надмірного макіяжу щоками жувала круасан і запивала кавою: