І Він став позад нього, і торкнув його за плече, і мовив: «Чому ти так живеш?».
А юнак озирнувся і впізнав Його, і відповів, сказавши: «Я був колись прокаженим, а ти зцілив мене. То ж як інакше маю жити?».
І Він покинув той дім і вийшов знову на вулицю.
І невдовзі побачив ту, що мала розмальоване обличчя й одяг, а ноги її оздоблювали перли. За нею ж скрадався повільно, наче мисливець, юнак у двобарвному плащі. І обличчя тієї жінки було правдивим обличчям ідола, а очі юнака пломеніли жагою.
І Він хутко наздогнав їх, і торкнув юнака за руку, і мовив: «Чому ти дивишся на цю жінку таким поглядом?».
А юнак озирнувся і впізнав Його, і сказав: «Колись я був сліпцем, але ти повернув мені зір. На що ж іще я маю дивитися?».
І Він побіг уперед і торкнувся барвистого вбрання жінки, й мовив до неї: «Хіба немає для тебе іншого шляху, крім дороги гріха?».
А жінка та озирнулася і впізнала Його, засміялася і сказала: «Ти ж відпустив мені мої гріхи, а на цій дорозі є стільки втіх».
І Він покинув те місто.
І вийшовши з того міста, побачив, що на узбіччі сидить юнак і плаче.
І Він наблизився до нього, і торкнувся довгих пасом волосся, і мовив: «Чому ти плачеш?».
А юнак звів погляд і впізнав Його, і відповів, сказавши: «Я був колись мертвим, а ти воскресив мене. Що ж іще мені робити, як не плакати?».
1894 рік
Дні народження митців слова. Липень
1. Жорж Санд 1804
2. Герман Гессе 1877
3. Франц Кафка 1883
4. Ігор Римарук 1958
5. Жан Кокто 1889
6. Карл Ґустав Вернер фон Хейденстам 1859
7. Леон Фойхтванґер 1884
8. Річард Олдінгтон 1892; Юрій Смолич 1900; Олег Ольжич 1907
9. Енн Редкліфф 1764
10. Андрій Дмитрук 1947; Еліс Манро 1931
11. Борис Нечерда 1939
12. Гай Юлій Цезар 100 р. до н. е.; Петро Голота 1902
13. Данте Аліг’єрі; 1265; Вільгельм Генріх Ваккенродер 1773
14. Мирослав Ірчан 1897; Павло Прудніков 1911
15. Віра Багірова 1848 16 Василь Барка 1908; Роберт Шеклі 1928
17. Олена Пчілка 1849
18. Вільям Теккерей 1811; Наталі Саррот 1900
19. Володимир Маяковський 1893
20. Франческо Петрарка 1304; Ольга Мак 1913
21. Ернест Гемінґвей 1899; Олена Теліга 1906
22. Юрій Рибчинський 1945
23. Реймонд Чендлер, 1888
24. Амелія Ергарт 1897; Анатоль Кудрик, 1905
25. Василь Шукшин 1929; Михайло Загоскін 1789
26. Бернард Шоу 1856
27. Александр Дюма (син) 1824; Джозуе Кардуччі 1835; Жульєн Грак 1910
28. Володимир Винниченко 1880; Беатрікс Поттер 1866
29. Сімон Дах 1605
30. Патрік Модіано 1945
31. Джоан Роулінг 1965
Оля Фреймут. Ворожка
Вусата жінка сиділа на своєму подвір’ї. Старість розмалювала їй лице, як мороз шибку, — але не філігранно, а грубими мазками, як заслужила. Навколо бігали кури, десь падали, гупаючи, груші. Захотілося передумати, сказати, що до сусідів. Але переступила облуплений емальований баняк — і привіталася:
— Я від Ніни.
Подруга, яку постійно зраджував чоловік. І поки він по «бабах» (слово з Ніниної колекції) — Ніна по бабках. Я ж потрібна була їй для самозаспокоєння, що вона не самобрехуха, не перепуда, яка замість того щоб скинути зі скелі непотріб, боялася на таку перетворитися, без живого хлопа в хаті... Тепер і я стояла зі своєю світлою печаллю на цьому пасовиську дідька і курей. Вусата жінка ворожила. Така робота — з хворих та слабких робити ще слабших.
— Ти хто? На машині приїхала?
А ні, тут аеропорт під калиновими кущами. Провидлива.
— Я перепро...
— Сідай.
Вусата підняла на мене закислі очі — зазирнула і забруднила мої, так ретельно вмиті слізьми.
— Каву зараз вип’єш. А я подивлюся.
Чайник засвистів, засопів на плиті просто неба... Він, мабуть, хворів на якусь чайникову недугу, якої навіть ворожка не зцілить — бо тут усе мало бути масне і чорно-брудне. Бабуня-Ягуня на вимогу професії до салону краль не ходить. Я маю пити каву? З відьмою, хай і з рекомендаціями…
— Пий.
І я пила. Так слухняно виконувала і його забаганки, самотністю катувала серце. О, яка ж самотність невідворотна, коли він поруч!.. Як я ненавиділа себе, горду галичанку, яка гнівала гонорових прабабунь у могилах. Одна душа, на все життя видана, — а я заносила її до дір. «Не можна святечне на щодень носити, донечко ласкава! Біг гнівається», — вчила бабуня... А я тоді не чула. Не чула рідної, щоб довитратити зміст духовний ось тут, під калиновими кущами вусатого відьмища.