Всі (крім Гедзя).
Слава!
Гедзь
А матері твоїй гарбуз печенний!
Ти п’яний, певне, то таке верзеш?
Сірко
Од крові п’яний я, тому й страшні
У звіра зуби.
Гедзь
Як же се виходить?
То козакові годі й погуляти
Після роботи доброї?.. Не згоден,
Не згоден я…
Запридух
Ану-бо, не дирчи!
Сірко
Ха-ха! старому Гедзеві спочити
Та раптом заманулося?.. О, ні!
Коли я кликав вас усіх до згоди
То що казав ти, старий дідьку, га?
Ти боягузом узивав мене
І зрадником отчизни. А тепер,
Турецьким оксамитом полатавши
Матню в своїй «отчизні» і набивши
Кишені в ній татарським злотом, ти
Забув уже про справжнюю отчизну
Яку хіба ледачий не скубе.
Яка конає у сльозах і крові?
Яке ж ти право маєш спочивати,
Коли вона спочивку не зазнала?
Гедзь
Та одчепись ти, сатано! Чого
Присікався?..
Сірко
Е, ні! тепера я
При всіх тебе вже кличу рятувати
Отчизну-неньку і здобути їй
Жаданий спокій і спочивок.
Гедзь
Собі ж
Гетьманську булаву…
Сірко
Коли й дістану
Ту булаву я хоч на мить одну,
То задля того тільки, щоби нею
Розбити голови таким, як ти,
Що раді лити людську кров і сльози,
Щоб полатати дранії штани
Або для того, аби лити…
Запридух (до Гедзя).
Що,
Ти додирчавсь-таки?
Гедзь
А геть іди
Під три дияволи!
Крижаний
Ну годі, Йване,
Не гнівайся…
Шило
Атож! а то диви -
Усі принишкли як. А нумо пити!
Коли ж потрібні будуть для отчизни
Всі наші голови дурні — візьми,
Іване, їх. На дідька нам вони!
Поляжемо усі, як ті татари,
Яких отеє загнали на слизьке.
Чи, може, ні, шановне товариство?
Всі
Авжеж! Веди нас, батьку, куди схочеш,
Веди хоч в пекло нас, то підем радо!
Сірко
У пекло ще поспієм… поки ж що
Найближчий замір свій я вам скажу.
Кудлай
Кажи, послухаєм…
Сірко
Звідсіль — на Січ:
Не гаючи часу, зготуєм все,
Що нам потрібно, і в похід…
Крижаний
Куди?
Сірко
Здобудем Чигирин і, прихиливши
Всі Дорошенкові полки до себе,
Ми кинемось, як буря, на Батурин
І проженем поповича звідтіль.
А далі буде видно, що робити.
Про це докладніш буде рада потім.
Щоб зайвого народу нам на Січі
Не годувать, не пильнувать за ним,
Лишити раю бранців тільки тих,
За котрих добрий викуп нам дадуть,
А тих, що визволили ми з неволі,
Пустить на всі чотири… Хай ідуть,
Куди хто схоче… Так чи ні?..
Дехто
Авжеж,
Нехай ідуть, навіщо зайвий тягар!
Сірко (до Шевчика).
Ану, піди до них, скажи сторожі,
Нехай їх пустять всіх, нехай ідуть,
Куди хто схоче…
Шевчик (встає з-за столу).
У тую ж мить… Але…
Сірко
Ще що?
Шевчик
А що робить, коли вони
Та замість того, щоб вернутись радо
До краю рідного, додому, — підуть
Назад, до Криму…
Сірко (сміється).
Що? не може бути,
Щоби християнин, повернутий
Силоміць в бусурменську віру, міг
Вернутися туди, де був в неволі.
Роби, що звеленої
Шевчик зникає.
Чого ж замовкли,
Шановнеє отамання? Давайте
Ще будем пить за те, що далі буде!
Козак (прибігає).
До табору до нашого прибивсь
Геть зморений турецький посланець
З якимсь наказом од султана.
Всі
Що?
Оце так так!
Сірко
Де ж він?
Козак
Привів сюди я.
Сірко
Ану, веди його до нас, побачим
Що пише нам стамбульський злодіюка
Всі з напруженим зацікавленням чекають на посланця,
якого по хвилі козак підводить до столу. Посланець
питаюче дивиться на козака, що привів його; козак
киває йому на Сірка: він вклоняється Сіркові
й подає листа.
Сірко
(оглянувши посланця з ніг до голови
посміхається й подає листа Перепелиці).
Ану, заглянь, про що він теревенить.
Перепелиця
(розгортає листа і, пробігши очима,
знизує плечима).
Нівроку… хе!., вимоги хоч куди!
Сірко
Читай, нехай послухають усі.
Перепелиця (читає).
«Султан Мухамад IV Запорозьким козакам.
Я, султан, син Мухамада, брат сонця й місяця…
Гедзь
Ось глянь, яка рідня висока!
Шило
Еге,
І не дістанеш.
Регіт
Перепилиця (читає далі).
…онук і наступник Божій
Запридух
От такої втяв!
Довгенько ж буде дожидати, поки
За Бога стане він!
Кудлай
Кажи, послухаєм.
Перепелиця
…владар царств — Македонського, Вавілонського,
Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту…
Шило
Чимало назбирав!
Перепелиця
…цар над царями, властитель над властителями,
Надзвичайний лицар…
Гедзь
Голим тілом їжаків бити!
Перецелиця
… непереможний вояка, невідступний охоронець
Гробу Ісуса Христа, опікунсамого Бога,
Надія й утіха мусульман, устрашитель, але й