великий оборонець християн, — наказую вам,
запорозькі козаки, піддатись мені доброхить і
без жодного опору і мене вашими нападами не
примушувати турбуватись. Султан турецький
Мухамад IV».
Іване чув?
Крижаний
Добрий виходить пса,
Бо ще він дихає.
Гедзь
А сто чортів!
То він наказувати сміє нам?..
А щоб ти не діждав, превражий сину!
Отсє спочили добре.
Сірко
Не турбуйсь,
Ще не такий страшний той сатана,
Якого намальовано. Дурний
Дурне й верзе. Ну, що ж, панове-браття,
Його величність з сим листом до вас
Звернувсь, то мусите щось одповісти.
Вклоняємось, мовляв, величній мосці
Аж до пантофель ваших: все так буде,
Як ви нам написали. Так чи ні?
Ану лиш, пане писарю, бери
Свій каламар, перо й папір. Пиши
Належну відповідь од козаків
Його величності турецькій.
Перепелиця йде до намету й по хвилі виходить звідтіля
з аркушем паперу.
Перепелиця
Вже.
Чи, може, перш, ніж будемо писати,
Порадимось як слід про те, про що
Писати будемо.
Сірко
Навіщо ж рада,
Коли все ясно, як удень.
Гедзь
Пиши!
Сірко
Кажи, старий, як починать.
Перепелиця (пише)
«Запорозькі козаки турецькому султанові…»
Гедзь
Пиши!
«Ти — шайтан турецький…»
Шило
«…Проклятого чорта брат і товариш…»
Перепелиця
Слухайте, батьки, але так писати султанові
якось не той…
Сірко
Пиши, кажу!
Перепелиця (пише, сміючись).
«…і товариш…
Шило
Еге ж, еге…
«і самого Люципера секретар!..»
Гедзь
Пиши:
«який ти в чорта лицар!»
Шило
Еге…
«коли голим тілом їжака не вб'єш…»
Крижаний
Чи не лицар! Пиши:
«чорт викидає, а твоє
військо пожирає…»
Сірко (регоче).
Пиши:
«Не будеш ти годен синів
християнських під собою мати!..»
Шило
Еге ж:
«твого війська ми не боїмось…»
Запридух
«…землею й водою будем битися з тобою…»
Сірко
Пиши:
«Вавілонський ти кухар…»
Регіт.
Крижаний
«…македонський колесник…»
Перший курінний отаман
«…єрусалимський броварник…»
Другий курінний отаман
«…олександрійський козолуп…»
Шило
«…Великого і Малого Єгипту свинар…»
Перепелиця (регоче).
Ось постривайте! за вами й не поспішишся.
Брат сонця й місяця ще зроду, певне, такого
листа не читав. Буде задоволений.
Запридух
Нехай читає, песький син! Пиши:
«…вірменська свиня…»
Перший курінний отаман
«…татарський сагайдак…»
Крижаний
«…кам'янецький кат…»
Шило
Еге…
«…подолянський злодіюка…»
Запридух
«…самого гаспида онук…»
Кудлай, заникуючись, хоче щось сказати й собі, решта регоче.
Дехто
Кажи, послухаєм…
Кудлай
«…і всього світу і підсвіту блазень…»
Сірко
«…а нашого Бога дурень…»
Запридух
«…свиняча морда…»
Регіт.
Гедзь
Мало! Мало йому, невірному! піддай жару!
Шило
«…різницька собака…»
Запридух
«Кобиляча…»
За реготом останнього слова не чути
Крижаний
«…нехрещений лоб…»
Гедзь
«…Хай би взяв тебе чорт…»
Перепелиця
(втираючи од реготу сльози).
Ну-ну!.. коли грець його не стукне після
сього, то ще житиме. Ну, що ж далі?.. Чи, може,
буде: либонь, усе вже написано, що треба.
Сірко
Пиши:
«Отак тобі козаки одказали, плюгавче!..»
Шило
Еге…
«не годен єси мати вірних християн …»
Перепелиця
Є. Тепер число, місяць і год. Яке число сьогодня?
Крижаний
Пиши:
«Числа не знаєм, бо календаря не має…»
Перший курінний
«…місяць у небі…»
Другий курінний
«…а год у книзі…»
Шило (регоче).
«…а день такий у нас, як і у вас…»
Кудлай (заникуючись).
«…поцілуй за те ось куди нас…»
Дехто (регочучи).
Добре, батьку Кудлаю, добре!
Перепелиця
Досить?
Сірко
Буде з нього.
Перепелиця (підписуючи листа).
«Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошем
запорозьким…»
О! зараз запечатаю, а тоді — нехай
везе до свого султана.
(Виходить до намету, звідкіля по хвилі виходить
із запечатаним листом).
Гедзь
(хижо позираючи на турецького посланця).
А може б, підсмалити перше вражого сина та
дізнатись, що там султан проти нас вигадує…
Крижаний