Ну, то вже дурниця: хоч він і чортів родич,
а все ж таки посланець.
Посланець, зауваживши, що на нього звернено увагу,
дивиться то на одного, то на другого з козаків і,
нічого не розуміючи, тільки очима лупає.
Сірко
Та й кого ж тоді з листом послати?
(До Перепелиці).
Вже? Віддай, нехай везе.
Перепелиця віддає листа посланцеві, який, взявши
його тремтячими руками, хутко зникає,
немов з ланцюга зірвавшись.
Шило
Ач, югнув як: мов корова язиком злизала.
Запридух
Шкодливий, як лис, а харапудний, як заєць.
Гедзь
Казав, що треба підсмалити!
Шевчик (прибігає).
Гей, зрада, батьку!
Сірко
Що?! Яка там зрада?
Шевчик
Казав: не треба відпускать нікого.
Із бранців мало хто лишивсь, а решта
Знялися радо й подались до Криму.
Сірко (схоплюється, вражений).
Що кажеш ти?! Не може буть сього!
Щоби християнин…
Крижаний
Які вже там
Із них та християне, як давно
Побусурменились вони!..
Шевчик
Верзуть,
Що на Вкраїні їм немає місця,
Що другою Вкраїною їм став
Тепера Крим, що їхнє там усе:
І жінка, й діти, й господарство.
Сірко
Так?
Догнать і перебить всіх до ноги!
Що скажете на се, панове-браття?
Всі
А так! Перевертням туди й дорога.
Шевчик зникає.
Гедзь
Ач, бісове насіння! (Підводиться).
Постривайте,
Ось я піду за ділом допильную…
Дехто (втримує його).
Сідай і пий! без тебе зроблять те,
Що буде треба.
Гедзь (сідає).
Ні, убить замало!
З живих тра шкури поздирать! Посікти
Усіх до одного, як ту капусту|
Спалить живими всіхі..
Сірко (лопається за голову).
Стривайте, що ж це?
(Важко сідає).
Щоб неньку рідную забуть, зневажить,
Іти до ворога, щоб з ним укупі
Ланцюг кувати на братів?.. О, ні!
Цього не буде, ні!
Гедзь
Отож, Іване,
Й вони, запевне, для отчизни жити
Хотять, як ти казав, а не вмирать.
Сірко
Я й кликав їх, щоб жити для отчизни.
Вони ж… Е, ні! до чорта в зуби! в пекло!
Стривайте, подивлюся я, як гинуть…
(Встає, йде на узбіччя могили й дивиться
в правий бік, слідкуючи за тим, що там діється.
Дехто з курінних підводиться також і йде за ним).
Шило
Ну, що там бачиш, батьку отамане?
Сірко
(з жахом затуляє долонею очі).
Ох, жах який!.. То ж братня ллється кров!
(Скидає шапку).
Простіть ви нас, брати кохані! Тут
Засніть до суду Божого навіки:
Так буде краще, ніж плодитись вам
Між ворогом на наше безголов'я,
А собі на вічний і страшний загин
Без церкви Божої й Христа.
Всі (скидають шапки).
Амінь.
Сірко підходять, похмурий як ніч. до тих, що сидять
за столом, і сідає, схилившись на лікоть, на своє місце.
Запридух
Не край свого ти серця, батьку, — годі!
Ось випий краще з нами за впокій
Отих, що згинули. як ті собаки,
Без покаяння (Подає йому кухоль меду)
Сірко
Так, немало ще
Проллється крові братньої і далі,
Поки мети своєї досягнем.
Хоч я і звик уже, але… так тяжко,
І певне, Каїн сам не почував
Того, що в мене тут… (Показує на серце).
Але що ж діять,
Чинити що, коли до щастя краю
Найближча путь через криваве море?
Гедзь
Червоні чоботи надінь, Іване,
Й бреди хоч по коліна…
Сірко
Ох, боюсь,
Що море глибше, що і сам у нім
Я захлинусь і утоплю отчизну,
Як вже не раз її топили ті,
Хто визволить бажав…
(Схиляє голову на руки).
Запридух
Дурне верзеш.
Щоб розігнать докучливі думки,
Хильни ось меду доброго!
(До того, що тримає в руках бандуру).
А ти,
Чого сидиш дарма? Хіба не бачиш,
Що треба пальцям дать роботу?
Гедзь (підводиться).
Шквар,
Сто кіп чортів твоїй повії-неньці!
Козак гуля, бо є чого! Ану!..
Бандуриста
(починає грати й наспівувати).
Поволі, один по одному, січовики починають дикий танець
кілька хвилин. Під цей танець з правого боку з'являється
кілька чоловік козаків з Шевчиком на чолі й на киреї
приносять труп Романа в татарській одежі.
Сірко (підводиться, здивований).
Що сталося?
Шевчик
(подає йому натільний образок).
З убитого зняли.
Сірко
Стривай, що ж це?
(Кидається до трупа і пильно придивляється йому
в обличчя).
Роман!.. мій син!..
(Одхиляється, вхопившись за голову.
Танець припинився, і всі оточують Сірка).
Не може бути, ні!..
(Знов кидається до трупа).
Він зрадив рідний край… він зрадив віру?!
Це хтось, на нього схожий… Ну, скажіть…
Чого ж ви мовчите?., скажіть хто-небудь,