Люблю, кохаю, що ж то є — не знаю.
Проте — стривай… коли була малою,
любила я над все медяники,
Що батько наш покійний нам привозив,
Коли вертав навідатись додому
Із Запорожжя… говорив — од зайця.
Смашні такі!., любила справді їх
І коли з'їм, було, свої хутчій,
Аніж сестра моя, мала Килинка,
То начувається нехай тоді,
Бо конче видеру і в неї їх.
Не дасть, то битиму…
Роман (прикро вражений).
Що чую я?
Оксана
А ти ж, голубчику, не медяник,
То за що і любить тебе?..
Роман (гнівно).
Оксано!
За речі за такі, - ти знаєш, — б’ють!
(Охаменувшись).
Не те, не те… Нехай рука усохне,
Коли хоч злегка здійметься на тебе!
Оксана (любуючи з нього).
Дарма, дарма: коли у гніві ти,
Коли чоло нахмариться, як ніч -
Як туча-ніч, а очі із-під брів
Засяють рясно блискавками, голос,
Мов грім, гуркоче, то тоді, Романе,
Цікавий ти і, дивлячись на тебе
Такого, в серці я якусь тривогу
Непевну і солодку відчуваю.
І хочеться, побравшися за руки
З тобою, злинуть раптом аж туди,
Де грім гуркоче й хмар потужний гурт
Відважно й дужо креше блискавками.
(Сміється).
Чого так дивишся химерно ти?
Не пізнаєш, чи що?
Роман (завите плечима).
Не розумію.
Оксана (сміється).
Невже? Але стривай… Про щось не те
Ми почали з тобою розмовляти.
Ага… Так що то є — любити?..
(Сміється).
Роман (в задумі).
Так,
Не розумію я… Але… кохаю
За те, що ти така…
Оксана
Яка? Се дивно…
Роман
В бурхливих молодечих снах мені
З'являлась ти весняними ночами,
Вся — пристрасть і відвага. І спокій мій,
І радощі прозорі юних літ,
Сей тихий рай, твоя незнана сила
Чарівно обертала в буревій…
Оксана (слухає, як зачарована).
Так, так…
Роман
Немов отрутою якою
Юнацьке серце напоїла ти.
До тебе й думка вільная і серце
Завжди нестримно линуть мимохіть.
Тебе люблю, кохаю, раю мій…
Оксана
І знов «люблю», «кохаю»: що ж то є?..
Роман (тупнувши ногою).
Облиш, Оксано!
Оксана
Чом?
Роман
Коли душа
Болить і серце крається од муки,
Коли в безсонні ночі весняні
Палає голова, коли ні сон,
Ні їжа вже не йдуть на думку більш
І навіть…
Оксана
Ха-ха-ха! то в сім кохання?
О ні! з пристріту то. Ти, певне, хочеш,
Щоб я розмовою і поцілунком
Його тобі відшіптувала. Так?
Роман
А хоч би й так! Од ліків я таких
Одужаю одразу.
Оксана (глузливо).
От-от-от!
А я ж про що кажу?.. І одружившись
З тобою, я смашненького борщу
Тобі варитиму. Тоді вже зовсім
Одужаєш. Ми будем їсти й спать,
Про діток дбать, розводити свиней,
Курей і гречку сіяти…
Роман (образившись).
Прощай!
Оксана
Куди ж се ти так хутко поспішаєш?
Роман
Світ за очі!.. Подамсь на Запорожжя.
Оксана
Чого?
Роман
Щоб згинути в боях кривавих,
Щоб захлинутися в крові й хоч тим
Залить, згасить пекельний пал кохання,
Бо далі вже носить його несила.
Оксана (в задумі).
Щоб згинути в боях… щоб у крові
Там захлинутися -
Роман (зрадівши).
Оксано! бачу!
Що шкода і тобі, як я поїду…
Оксана (так само).
Що кажеш? шкода?., так…
Роман
Ти справді?
Оксана
…шкода,
Що я дівча, не парубок… Чому,
Як ти, не можу я завзяте серце
Потішити в степу лицарським боєм?..
Роман обурено махає рукою й зникає ліворуч у лісі.
Слідкуючи за ними, з пасіки, од куща до куща,
перебігає Лесь. Коли Роман зникає, Лесь підбігає
до замисленої Оксани і, пританцьовуючи, дражнить
її, махаючи довгою палицею.
Лесь
Я чув… усе я чув!., а що, а що!..
Оксана (зневажливо).
То що, як чув?., і що почути міг?
Лесь
А те, як ви тут женихались!
Оксана
(ввесь час зосереджено думає про щось,
зовсім стороннє, й питає Леся,
сама не знаючи, про що і нащо).
Ну,
То що?
Лесь
Хай не чіпляється до тебе!
Оксана
Чому?
Лесь
Бо я тебе… ги-ги… кохаю.
Оксана (немов прокинувшись).
Кохаєш? ти?.. (Регоче).
І дуже?
Лесь (кидається до неї й обіймає).
А оттак!
Оксана (обурено дає йому ляпаса).
Ось маєш, йолопе!..
Лесь (одскакує й підіймає палицю).
Ти так? Так на ж!
Хоче вдарити, але Оксана кидається на нього,
вириває в нього палицю й гониться за ним.
Коли Лесь зникає за кущами, вона кидає йому
навздогін бича й повертає назад. З правого боку
виходить на галас старий Пеньок з мушкетом
у руці- в його нема лівої руки й правої ноги —
він на дерев'янці. Обперши мушкета об плече,
він прикладає руку до чола й придивляється
до того, що діється на галявині.
Оксана (опановуючи себе).