Що це звичайний тума, не Роман!..
(Знов придивляється).
Так, так… се він… І я убив його…
Гедзь
Бо й слід було! собаці й честь собача!
Дехто з отамання махає на Гедзя рукою, щоб мовчав.
А чорта з два мовчатиму!..
Сірко
(піднімає голову о довиться на Гедзя
помутнілими очима)
Так, так….
Гедзь
Козак повинен вмерти козаком
А не чорт батька знає чим…
Сірко (як у сні).
Так, так…
Козак повинен вмерти козаком…
(Непритомний падає на руки отаманя).
ДІЯ П’ЯТА
Сіркова пасіка. Все, як і в другій дії, тільки далі трохи
вглиб, під кущем калини свіжа могила Романа. Коло неї сидить
Килина й кілька дівчат і убирають могилу квітами й рястом.
Біля входу в курінь сидить посивілий Сірко і, попихкуючи
люлечкою, стежить за їхньою роботою. Під куренем, лицем
до публіки, сидить ще більш згорблений і висохлий Пеньок,
дрімає на сонечку й уві сні плямкає губами, ніби щось дуже
смачне їсть. З лівого боку, просто на траві,— група жінок,
вони тихо розмовляють між собою. Насеред сцени, обперши
голову на лікті, лицем до могили лежить Лесь, дригає знічев’я
ногами в повітрі.
Перша жінка
Не йде щось довго пані Іваниха.
Друга жінка
Та мабуть, же пописько знов уперся,
Як віл ледачий, і не хоче.
Третя жінка
Хто зна:
А може, й правду каже він, коли
Зрікається одправити по мертвім
Не то сорокоуст, а й панахидку.
Адже і не довідались ще й досі,
Чи бусурменином помер Роман,
Чи був християнином…
Перша жінка
Все одно,
Мої лебідоньки, а душу грішну
Одмолювати тра.
Друга жінка
Авжеж, аякже!..
Перша жінка
Пописько просто зледащів і жде,
Щоб поманили добрим хаптурем,
А пані Іваниха, — хай живе
Собі здорова, — трішечки скупенька,
Нівроку їй…
Друга жінка
(штовхає її, киваючи на Сірка).
Та тихше, бо почує…
Лесь (сміється).
Хто? він почує? Хоч стріляй з гармати.
То не почує: дума все про щось
Та дивиться на руки, ги-ги-ги!
Питаю: пане, що там на руках?
Чого так пильно дивитесь на них?
А він: та кров, говорить, — мию, мию
І не обмию…
Сірко (повертає до нього голову).
Кров? де кров? (Позирає на руки).
Лесь
Ги-ги!
Що, бачили? Чудний!
Жінки
Та цить ти, дурню!
(Перезираються одна з одною й хитають головами).
Лесь
Чого там — цить! та він тепер плохий,
Як і Пеньок: хоч лай, хоч похвали -
Йому однаково. Ось гляньте, гляньте!
Сірко знов розглядає свої то одну, то другу руку.
Перша дівчина
Барвинку і нема.
Килина (безпорадно).
Нарвать забула.
Перша дівчина
А без барвінку ж як?
Килина (безпорадно озирається).
Нема барвінку.
(По хвилі задуми, ніби щось пригадує, видочок
Ясніє, й вона хутко перекладає квіти з пелени
на могилу).
Піду хутенько і нарву. (До Сірка). А ти
Постережи, бо Лесь порозкидає. (Підводиться).
Ти чуєш?
Лесь (регоче).
Гн-ги-ги! Авжеж!
Килина
(Підходить до Сірка й кладе йому руку на плече).
Ти спиш?
Сірко (ніби прокинувшись).
Хотів би я навіки десь заснуть!
Килина
Не треба, ні! Бо як усі поснуть,
Лишиться сам свинар та свині…
То хто ж од них устереже квітки?..
Пеньок — старий, безногий і безрукий,
І спить усе. А пані байдуже,
Бо любить буряки, часник, цибулю.
Роман в землі, Петро в степу заснув,
Сестра Оксана сих квіток не любить,
А поривається кудись усе
Квіток червоних рвать…
Сірко (здригнувшись).
Оксана? де?
Килина
Нема її.
Сірко
Червоні квіти ваблять
Отрутним пахом крові, і інші всі
Ми топчем без жалю, аби зірвати
Червону квітку й ошаліть в чаду
Її отрутних пахощів, як звір
Шаліє, кров почувши…
(Позирає на руки знов).
Килина
Я ж іду –
Барвінку ще нарву, хоч страшно там
Сірко
Де страшно?
Килина
У степу.
Сірко
Чого там страшно?
Килина
Як тільки вітерець дмухне, то й чуєш
Як тирса шелестить: шу-шу! шу-шу!
Прислухалась недавно, чую — шепче:
Чи ти бачиш — ген за лісом
Степ широкий орють списом:
Всюди люди, всюди коні,
Свищуть кулі, шаблі дзвонять…
Хай же сіють, хай боронять, -
Квіти виростуть червоні.
Все принишкло — тільки всюди
Нерухомі коні, люди, -
Чи то мертві, чи то сонні, -
Понад всім лихі, моторні
В'ються шумно круки чорні, -
Квіти рватимуть червоні…
(Замовкає, загадавшись).
Перша жінка
Не всі у неї дома.
Друга жінка
Третя жінка (зітхнувши)
Килина
Я боюсь… Проте піду
І крадькома в яру за лісом
Нарву барвінку, Щоб не чуть, про що
Із вітром тирса шелестить, заткну
Чимсь вуха…
Сірчиха (виходить з лівого боку),